22 Поганий хлопчик

Роки полетіли як дні. Багато книжок прочитав Седжіо перш ніж залишити бібліотеку Шістеру. Подарунок вже покійного імператора нічим не допоміг дракону. Останній, з сумов споглядав як нащадок Аітола приймає присягу нового лідера всіх Радних. Сказати що Еврік був щасливий, це досить скромно описати його емоційний стан. Чародій навіть при розмові з молодим імператором постійно всміхався, через що фаворитки вельможі періодично насмішливо косилися на нього. Ця картина веселила і його світлісь Пліфора Зивчанського. Останній вже довго носив мантію володаря імперії, тож звик до влади. Як правило такі події не викликали у нього жодних емоцій. Хто-хто, а Седжіо впевнився в сталевому характері нового імператора.

– Алтіті б пишався ним – промовив дракон до Лаї, яка стояла поряд, і трималася за його лікоть.

Обернувшись до Седжіо, вже доросла Лаї з усмішкою погодилась з своїм супутником.

– Тато багато зробив для нього перш ніж відійти в інший світ. Шкода він не побачив результатів своєї роботи. Батьки відпочивають. Настав час нового покоління.

– Що плануєш робити далі?

– Не знаю – байдуже відповіла Лаї.

Дракон відчув як вона приховувала свої думки, намагаючись не думати про наміри. Виходило доволі добре. Та й сам Седжіо не ліз з зайвими питаннями. Він вже давно відсторонився від світського життя, що було сприйнято всіма Радними доволі позитивно.

Вже скінчилися всі обряди. Аристократи наговорилися на банальні теми, а прислуга покинула свої сховки і взялася приводити до ладу церемоніальну залу. Саме в цей момент Лаї запросила Седжіо відвідати її маєток. На цей раз вона не приховувала своїх намірів, тож дракон не здивувався, коли спритна у хитрощах Лаї запропонувала йому взяти свого онука в учні.

– Він хлопчина здібний – повторювала вона вголос, а подумки нашіптувала Седжіо умови навчання.

За її планом, дракон мав навчати хлопця так, як колись навчав її з братом, а вона у винагороду розповість йому про свою знахідку. Дуже корисну знахідку.

Дракон дивився на свою колишню ученицю з широко розплющеними очима. Саме в цей момент йому назвався новий учень, та на хлопця ніхто не звертав уваги, через що бідолашний ледь не заплакав. 

– Швидко кажи що знаєш, і без жартів – подумки попередив дракон.

– Щось ви сьогодні такі нетерплячі – насмішливо відповіла Лаї – ходімо в мій кабінет. Я все вам розповім.

Опинившись на самоті, співрозмовники вирішили спілкуватися словами. Точніше так вирішив Седжіо, сподіваючись що Лаї своїми думками випадково видасть щось.

– Я слухаю – промовив дракон, хижо прищурившись на господарку кабінету.

– До мене потрапило дещо цікаве. В епоху воєн перерозподілу один з дрібних корольків використовував закляття, що змушувало його мертвих воїнів знову ставати до бою. Нажаль це не допомогло вельможі – він помер від рук конкурента. Як це зазвичай буває, знання про ту потужну магію були втрачені разом з життям короля. Так – це дещо ускладнює пошуки, та мені відомо де лежать рештки його тіла.

– Не багато. Чому я маю погодитись?

– Я не вмію читати думки, як це робиш ти, але мені добре зрозуміло що ти розчарувався в сім'ї Радних. Якби я просто попросила тебе, ти б відмовив, а так в тебе є надія, як і в мене… відтепер.

– Ти так впевнена що я прийму його?

– Еврік дуже талановитий, от тільки він обрав занадто посередню дружину. Жоден з його нащадків не здатен стати чародієм. Хіба злочин скористатися цим, щоб виховати нового захисника імператорської сім'ї?

– Чергового Евріка? Амбіційного прагматика?

– Прагматика? Вперше чую таке слово. Керлі Клен на прізвисько прагматик, як гадаєш – звучить? Гідне ім'я для наймогутнішого чародія імперії?

Лице Седжіо гнівно скривилося, що дало зрозуміти Лаї як далеко вона зайшла. Жінка почала виправдовуватися.

– Еврік твій вихованець. Керлі теж ним буде, принаймні я сподіваюсь на це. Все в твоїх руках. Ким стане мій онук, залежить від тебе. Нехай він допоможе в пошуках.

– Я відчуваю деякі сумніви в тобі. Невже ти вважаєш мої пошуки марними.

– Скоріше це так, чим навпаки. Якби магія воскресіння існувала, її б давно знайшли. Люди люблять життя.

Лаї зітхнула, повертіла головою, ніби сумніваючись говорити чи ні, та все таки заговорила.

– Прошу тебе, навчи Керлі чарам. Він хлопчина простий як липовий лист. В тебе не вийде зробити з нього нового Евріка, навіть якщо ти цього захочеш.

Сиві локони Лаї кружляли і танцювали в такт її словам. Вона любила доповнювати слова жестами.

– Добре. Я спробую не напартачити – неохоче погодився дракон.

Наступний рік пройшов у пошуках. Проходили ці пошуки в стінах столичної бібліотеки. Колись Седжіо досить детально вивчив кожну книжку, якій пощастило опинитися в залах столичної бібліотеки, та Лаї розповіла Керлі про дивну звичку деяких чародіїв шифрувати сильні закляття в своїх творах. Так між рядками, які описують корисний суп від болю у суглобах, міг бути схований еліксир правди. Принайні так говорив Керлі. Хлопчина виявився досить працьовитим. Ніхто з попередніх учнів Седжіо не мав настільки впертого у досягненні своїх цілей, характеру. З іншого боку Керлі любив робити щось для інших, забуваючи про себе. Якось він не мився цілий місяць, коли дракон полишив його, і занурився у дешифрування. На щастя Лаї випадково зустріла свого замурзика біля університету, після чого особисто відвідала Седжіо, розповіла про характер сина і дала кілька порад щодо роботи з ним. Після цього випадку вчитель не покидав свого учня, який з ентузіазмом допомагав у будь-яких справах.

Закінчилася ця ідилія по обіді одного сонячного дня. Керлі, як завжди, сидів на своєму улюбленому стільці. Розкинувши перед собою десяток аркушів, хлопчина намагався виявити які небудь закономірності в велетенському трактаті чародія Фахафа про вплив сортів чаю на поведінку і настрій людини. Книжка була дуже нудною, через що хлопчина частенько відволікався. В один з таких моментів, коли читач дійшов до детального опису чергового напою, Керлі відклав книгу, і одразу помітив якогось листоношу, що зайшов лише на мить. З рук незнайомця до рук Седжіо перейшов простенький лист з Мартсланської рівнини. Що-що, а форму, в яку загортали листи в князівстві, Керлі запам'ятав добре.