20.6 Тут…

Емоційний вибух Алтіні дав зрозуміти у чому справа. Чародій досі корив себе за те, що не виділяв досить уваги своєму спадкоємцю, через що навіть зараз змушений виправляти наслідки повстання Бомпата. До того ж остання розмова батька з сином більш походила на сварку двох непримиримих ворогів, принаймні з погляду самого Алтіні. “Може залишити все як є?” – подумки запитав дракон сам у себе. Велетень полюбляв розмірковувати під час польоту. Це був найпродуктивніший час для “подумати”. До того ж жодна проблема не могла зараз зіпсувати настрій Седжіо, адже він прямував до своєї коханої. До Мрієль.

Крижана брила зустріла його мовчки. Тонкі цівки води свідчили що крига поступово тане, не зважаючи на прохолоду в печері. Зміни були поки що ледь помітні, та дракон занадто сильно боявся за Мрієль щоб отак все залишити, тож почалася кропітка робота. За п'ятнадцять хвилин льоту від печери, на вершині високої гори, ніколи не сходив сніг, зненацька виросла велика купа каміння. Кілька днів велетень зносив найважчі брили з околиці на обране місце. Коли ж купа стала втричі більша за нього, дракон почав розколювати камінь. Готова гранітна брила виходила досить поганої форми, тож ніхто б не здогадався про її штучне походження, якщо та валятиметься десь окремо від решти каміння. Результат вийшов відповідним. Просторе приміщення, з нерівним дахом світилося від численних дірок. Одна з яких була досить великою, щоб через неї пролізла людина, та дракон занадто стомився щоб щось виправляти. Дракон вирішив залишити все як є. У поспіху він відправився за своєю сплячою красунею, аби розмістити її в новій домівці. На щастя день виявився досить холодним. В горах навіть розпочалася хуртовина. Протягнувши глибу крізь занадто вузький, як для дракона, прохід, Седжіо лише зараз помітив що сніг затулив всі дірки, всі крім найбільшої. Крізь останню, рівно посередині зали навалило купку снігу, на яку могутні лапи велетня обережно опустили Мрієль. Так неохайна споруда з подертого кігтями каміння стала склепом для молодої жінки – єдиної втрати наймогутнішої істоти у світі. Єдиною ж прикрасою склепу став короткий напис біля входу “Тут похована моя мрія” на нікому невідомій мові… невідомій у цьому світі.