16 Викриття

Наступне, що відчула відчайдушна дівчина – це біль. Він кілька разів пройшовся по всьому тілі, перед тим як вона змогла розплющити очі. Жодна кінцівка не рухалася. Оглянувши приміщення, дівчина помітила численні приладдя лікаря. З очей знову потекли сльози.

– Краще б я померла… – прошепотіла вона.

Ніби відповідь на її слова, заскрежетали старі завіси дверей. Особа, що увійшла одразу викликала роздратування. На мить Мрієль навіть подумала ніби таки померла, і це демон в пеклі прийшов її мучити. Губи дівчини затремтіли, не в змозі нічого промовити.

Помітивши таке сильне хвилювання, Еврік підійшов швидким кроком. Його тепла рука схопила запястья дівчини, і постраждала швидко заснула від магії до того як студенти встигли обмінятися хоча б словом.

– Ти зробив як я просив? – Запитав Седжіо у свого протеже, коли той повернувся до своєї кімнати.

– Так вчителю – відповів Еврік – вона мене впізнала, але я приспав її.

– Як вона?

– Погано… була у поганому стані до того як я увійшов.

– Закляття допомогло?

– Так вчителю. Хоча мене досі скребуть кігті сумління. Я не такого бажав. Єдине що я хотів – це порадувати мати з батьком.

З цими словами ще зовсім юний студень за звичкою опустив голову. Він постійно так робив, коли чогось соромився, а соромився він багатьох речей.

– Не хвилюйся хлопче. І я і твій батько розуміємо що тут твоєї вини немає. Алтіні вже відвідав Ровіра щоб висловити свої співчуття.

– Так швидко?

– Так. Всі непорозуміння вирішено. Залишилося тільки одне…

У кімнаті настала тиша. Еврік чекав пояснень від Седжіо, але той мовчав, тож учень запитав першим.

– Що за покарання обрав мені батько – боязко поцікавився він, заглядаючи до рота вчителю у передчутті поганої новини.

– Ти мав би одружитися на Мрієль.

Почувши про одруження, юнак повільно взявся за голову, і опустився на коліна. Через стрес до нього не одразу дійшло що дракон сказав “мав би”.

– Що ж тепер мені робити?

– Нічого… тобто я мав на увазі робити все так само як і раніше: вчитись, відвідувати бібліотеку і мої заняття. Мало що зміниться, а одружуватися чи ні, вирішувати тобі. Я таки вмовив Алтіні звільнити тебе від обітниці, з погляду на те що ти врятував мене з полону Ровіра. Все-таки не етично змушувати тебе одружитись на дочці цього лиходія

– Я на віки буду тобі вдячний!

Щирий вигук викликав у Седжіо лише скептичну усмішку.

– Вона ж красуня. Чого ти так боїшся її.

– Вона старша за мене аж на чотири роки.

– Це так багато?

– Для дракона ні… – студент осікся, помітивши незадоволений погляд Седжіо. Про те, що в столиці мешкає Золотий Дракон, знали лише кілька осіб, не враховуючи імператора і сім'ю Алтіні. Навіть батьки останнього ні про що не здогадувалися, як звісно і батьки Аозі. Всі намагалися якомога сильніше стримати чутки про дракона. Навіть Еврік знав як це необхідно, тож розумів що бовкнув зайве.

На наступний день, після занять, Еврік за наказом свого вчителя знову відвідав Мірєль. Дівчина насупилася і довго мовчала перед тим як гнівно запитати:

– Чого тобі треба?

– Ні.. нічого просто я…

Ще зовсім молодий хлопчина особисто ніколи не спілкувався з дівчатами, тому поводився надзвичайно соромязливо, занадто соромязливо, навіть для себе.

Мрієль ж ще більше почала дивуватись як такий тюхтій зміг обійти її у перегонах за званням найкращого студента. Здивування поступово перейшло у ще більший гнів, а той у відчай.

– Мені і так кінець. Чого ти тут?

– Твій батько… він… хоче щоб ми обвінчалися.

Гнів знову заволодів Мрієль. Вона змалечку мріяла про пишне святкування свого весілля з могутнім герцогом, на якому цей мерзенний Радний не дістав би честі навіть розносити вино.

Очі дівчини округлились, брови підскочили від здивування, а губи почали рухатись, не промовляючи ані слова. Така картина не на жарт налякала Евріка, тож він швидко накинув закляття відновлення на постраждалу, і зник за дверима. Йому було соромно зізнатися, та він зрадів що Мрієль з гнівом відреагувала на таку новину. Шлюб зовсім не цікавив молодого хлопця.

– То ви кажете що дівчина випадково впала на студента першого року Евріка Радного.

Старечий голос Чміня Артикіліційного ледве не тремтів від напруги. Зібрання професорів з приводу надзвичайної події вимагало його присутності. Хоча він і не вважав випадок, який не призвів до чиєїсь смерті – надзвичайним, відмовитись від своїх обов'язків професор не міг.

Розгледівши мовчазних колег, старець продовжив:

– Я особисто спілкувався з постраждалою і не помітив в її розповіді нічого особливого. Дівча випало з вікна. На щастя внизу виявився здібний студент першого року, а саме Еврік Радний. Не бачу причин продовжувати нараду.

– Але дозвольте – поквапилась заперечити Аді Адобукава – занадто вже підозріло виглядає цей інцидент. Колишня найкраща студентка, що майже весь термін навчання утримувала цей титул, падає з вікна на нового найкращого студента в той самий день…

Професор ще довго продовжувала б, якби не погляд старого Чміня на свого колегу - Паджа. Останній добре усвідомлював наскільки Аді закохана у нього, тому ствердно кивнув голові зібрання, і перехопив ініціативу.

– Я теж не бачу жодних причин продовжувати нараду. Молода і палка Мрієль Ярлпоньська просто перехвилювалася, коли побачила свого конкурента. Не здивуюсь якщо вона побажала краще розгледіти хлопця, через що і випала.

Аді розгубилася. Обличчя її видавало то гнів, то пристрасть. Жінка ненавиділа, коли хтось втручався у розмову, та з іншого боку, саме за надмірну впевненість і нахабство вона і полюбила Паджа. Загалом прийом спрацював. Звісно сама жертва змови Чміня з Паджою легко здогадалася про все, та хіба може самотня жінка протистояти харизмі найсильнішого чародія університету.

Приміщення, де проводилася нарада швидко спорожніло, що не можна сказати про приймальню Алтіні. Чародій, дізнавшись що князь причетний до зникнення дракона, негайно захотів зустрітися з князем. Останній сподівався на вдалі заручини його доньки з другим сином Алтіні, тому щодуху мчав в Жепельки.