15 Проблеми доньок

22 Шікершу 915 року з початку мирної ери, в Шірстерському університеті відбулося свято. Найвидатніші чародії, пам'ять про яких в голові Алтіні ще була свіжа, вітали студентів, що зуміли здати вступні іспити. Серед щасливчиків був і молодий красунчик на ім'я Еврік Радний. Мешканцы найпрестижнішого навчального закладу імперії навіть не підозрювали хто такий цей сором'язливий юнак, що зі своїм мілінгським акцентом більше нагадував якогось селюка, ніж здібного молодика, який відміно склав всі іспити.

Така невідповідність швидко викликала заздрість у багатьох молодих людей. Більшість із них швидко змінили своє ставлення до видатного новачка, коли виявилося що його сором'язливість зовсім не показна. От тільки те, що Еврік завжди здавав практичні екзамени окремо від решти студентів, викликало заздрість у решти відмінників. Серед останніх була і одна миловидна дівчина. Звали її - Мрієль Ярлпоньська. Як донька князя, вона бажала надалі залишатися кращим студентом. Втрата цього статусу боляче вдарить по ній як в переносному, так і в прямому сенсі, коли батько дізнається про це, тож часу зволікати не було, тим паче в останній рік перед випуском. Колись її старша сестра з легкістю покинула столицю, залишивши за собою статус найкращої. Якщо Мрієль не повторить успіхів сестри, про ретельні пошуки нареченого можна забути. Він ніколи не витрачатиме час на невдах. Тож того дня, коли найгірший страх дівчини здійснився, вона довго плакала. Спочатку намочила всі свої хустинки, коли ж вони закінчились, студентка забула про виховання, і кинулася вологим лицем на подушку. Після такого відступу від принципів справжньої аристократки, плакати захотілося ще сильніше. Та подушка теж швидко намокла, лежати на ній стало не комфортно. Це змусило студентку підвестися. У запаморочливому стані вона підійшла до вікна. Далекий шум міста зливався з криком озерних птахів і формував неперервний потік звуків в якому годі було щось розібрати. Та дещо Мрієль розібрала. З-під самих стін лунав сміх, сміх цей був дуже знайомим. Саме таким сміхом відповів їй головний її суперник і ворог – Еврік Радний, на невине прохання поступитися званням кращого студента на невеликий термін. Опустивши очі, вона лише запевнилася що Еврік унизу. Його оточило кілька студентів і студенток, які наперебій вітали нового найкращого студента. Ці веселі погляди і радісний сміх винуватця горя Мрієль, спалили рештки розуму. Дівчина повільно відчинила вікно, і з думкою, “ось тобі нахаба” стрибнула прямо на нього. Нещасну не зупинила навіть чимала висота, яка не гарантувала виживання особи, що наважиться стрибнути з неї.