7. Весільні розбірки

Вже через кілька місяців Алтіні Радний і звичайна пастушка з Мілінгу зіграли весілля. На диво тепла ніч початку зими здивувала всіх запрошених на святкування. Кілька набитих їжею столів не вміщали всіх охочих поїсти, тому дехто стояв з тарілками в руках. Особливо не пощастило тим, до кого чіплявся зі своїми скаргами банкір. Він вже встиг добре надертися місцевим самогоном. Чоловік, що його гнав, дуже тішився таким дегустатором пійла, тому теж прийнявся всім набридати вихваляннями.

Був серед гостей і один незвичайний чоловік. Сам дракон ховався під личиною заможного родича свого друга. От тільки з'явилась неочікувана проблема - велетню раптом стало неймовірно важко утримувати своє кремезне тіло малого розміру.

– Ви виглядаєте стомленим - невчасно звернулася до нього одна з красунь.

Хлопаки, що довго чекали змоги звернутися до дівчини, з ненавистю почали коситися на них. Дівчина, в свою чергу, підливала масло в вогонь своєю ніжною усмішкою, а її рука безперестанно теребенила пасмо волосся.

Седжіо не міг відмовити красуні, тому вже через хвилину дивакувата пара танцювала під десятком заздрісних поглядів. Тільки другу нареченого судилося веселитися недовго. На лівій щоці почала проявлятися луска. Дракон відчув це, тому одразу відвернувся. Його партнерка помітила про себе, ніби її партнер по танцю соромиться красунь.

– Не така ти і гарна, щоб через тебе ніяковіти - раптом пролунало в її голові.

– Що? - здивовано спитала красуня.

Голова дівчини почала вертітися в усі боки, шукаючи хто це брякнув. Якраз в цей момент один із хлопаків, на своє горе, посміхнувся їй. Всього через кілька секунд тендітний кулак з усієї сили вдарив невинного бідолаху. Почався гармидер, яким скористався Седжіо.

Як же було важко йому бігти. Ноги вже перетворилися на лапи, а от решта тіла - ні, через що голова високо стирчала над деревами.

– Он він - закричав один із заздрісників - на дереві ховається.

Дракон розгубився. Поки ревнивий хлопака ліз на стару яблуню, перетворення Седжіо якраз завершилося. Велетню довелося магією переконати свого переслідувача, ніби він виглядає цілком нормально. Крихітна, у порівнянні з драконячою, людьська голова визирнула перед самим носом нерухомого дракона.

– Чудовисько! - заверещала винуватиця конфузу.

Дівка встигла прибігти на галас, боячись втратити заможного потенційного нареченого.

Хлопака на дереві, на відміну від предмету його ревнощів, залишився спокійним. Седжіо чітко прочитав в його голові незадоволення через такі грубі слова дівчини. Ревнивець досі був впевнений, що його кохана надзвичайно добра, а тут така грубість до майже незнайомого чоловіка.

– Як ти можеш так казати? - обурився він вголос.

– Тікай Орпан! - знову завопила та, і чимдуж понеслася геть.

Хлопецю навіть трохи соромно стало за свій ідеал. Він обернувся до Седжіо, але той теж зник. Спустившись, молодий хлопака вирішив знайти і вибачитись перед гостем.

Знайшов він ціль своїх вибачень у тіні заростей. Заховавшись у кущі, Орпан почав підслуховувати Седжіо. Той тихо розповідав нещодавну історію Алтіні з Аозі - так звали наречену.

– Нажаль мені краще піти - зітхнув дракон перед нареченими.

– Але чому? - запитала Аозі.

– Надто вже не дружелюбні місцеві жителі. Спочатку на мене просто підозріло гляділи, та коли один із хлопців почав мене переслідувати, я мало не потрапив в халепу. Ось погляньте - розповідач повернув до слухачів ліву щоку - бачите слід.

“Ця нахаба вдарила його?” - подумав Орпан, чим негайно видав себе.

– Мені треба бігти - раптово для молодят перелякався Седжіо, і втік від них без жодних пояснень.

Парочка лише здивовано глянули один на одного, як раптом почувся далекий натовп. Виявилося, дівчина, що танцювала з Седжіо, привела натовп молодиків, щоб прогнати чудовисько.

– І де монстр? - незадоволено спитав лідер войовничо налаштованих молодиків.

– Ось! - ткнула пальцем нещодавна партнерка дракона у танцях, в рухливі кущі.

– Елоя, що ти задумала? - нервово оперши руки в боки, звернулася наречена, до добре знайомій їй дівчини.

– Я бачила справжнє чудовисько. Не знаю як, але Орпану вдалося його налякати. Тепер ми шукаємо того монстра, щоб він не скривдив когонебуть.

– Знайшли! - радісно вигукнув один із молодиків.

Хоча сам Орпан був доволі кремезним, проти натовпу і йому не вистояти. Хлопака виводили під руки з тих самих кущів, куди показувала Елоя.

– Знову ти - обурилася дівчина на свого шанувальника, і додала, звернувшись до натовпу - він під чарами звіра!

– Це був не звір! - Заперечив той.

– От бачите?! - вигукнула Елоя - нехай знахарка огляне його.

Та дарма було чекати зважених дій від середньовічного суспільства. Нещасного фермера потягли розбиратися.

Так як святкування було зіпсоване, молоді теж вирішили глянути на місцеві розбірки.

– А хто ця знахарка? - Поцікавився Алтіні у Аозі.

– Це дуже шановна особа у нашому місті. Вона добре розуміється в цілительстві, і вміє розмовляти з тваринами. Сам скоро побачиш.

Дорога до місця призначення натовпу була досить коротка.

– Чого вам? - Скрипучим голосом запитала жінка середніх років, коли вийшла на шум.

– Скажіть нам шановна - заговорила Елоя - чи під чарами монстра цей чоловік.

Двоє молодиків ледве витягли Орпана на світло. Знахарка, помітивши міцного хлопця одразу радісно потерла руки.

– Вона хоче його використати - помітив Седжіо, раптово опинившись поряд з молодятами.

Пара спочатку не звернула на нього увагу, бо дракон змінив личину, та незнайомець знову заговорив:

– Я ще не зробив вам подарунок.

– А ви хто - здивувався наречений.

Чоловік тільки голосно засміявся.

Тим часом знахарка встигла оголосити вирок. Рішення її було не на користь понурого Орпана. “Винен” - гордовито промовила вона.