Частина 3: Ангел

Час невідомий, рік невідомий, місце невідоме
Красива та спокійна музика лунала звідусіль, м'яко огортаючи простір, немов ніжний вітерець. Прекрасні квіти та зелень прикрашали зали, наповнюючи повітря тонким солодкавим ароматом. Ангели ходили то туди, то сюди — хтось відпочивав, хтось навчався, а хтось шукав нових претендентів для захисту світу. Вони дивилися на все: поведінку за життя, вчинки та кожне сказане слово. Вибір був досить невеликий — по-справжньому гарних людей залишалося замало. Але все ж таки Ангелу Анархію вдалося знайти підходящий варіант. Анархій служив у Раю писарем і бібліотекарем. З усіма записами він поспішив до Аксолотля, щоб дещо попросити…
Хаос. Час та рік невідомі…
І ось Валайн плив у повній темряві. Але на душі спокою не було. Чи приїхала вчасно поліція? Чи не постраждали діти? Як там Олівія? Чи пережила вона це? Усі ці думки не давали спокою його душі, крутячись у голові знову й знову, наче в задушливому колі. А навколо — суцільна темрява, лише він і його думки, гнітючі та важкі. Невідомо, скільки часу він там пробув, але в якийсь момент дуже далеко він побачив яскраве світло. З нізвідки з'явився хлопчина з рожевим волоссям і підпливав до нього. Валайн хотів привітатися, але за час, проведений душею в хаосі, він забув половину мови — слова вислизали, наче пісок крізь пальці. Хлопчина, на вигляд років десяти, підплив до Валайна й узяв його за руку.
— Тримайся, — і за секунду вони обидва наче кулею вилетіли з хаосу. Перед Валайном відкрився безмежний космос — усього на мить, але яка ж то була краса, від якої перехоплювало подих. Після цього чоловік знепритомнів.
У Раю
Багато ангелів метушилися біля тіла чоловіка, схвильовано вирішуючи, як правильно з ним контактувати та яку силу дати, якщо він погодиться. За кілька хвилин Валайн розплющив очі. Трохи наляканий, але непохитний, мов гора, він піднявся на ноги. До нього підійшов ангел Валаам і привітався.
— Вітаю в Раю. Будучи на землі, ви померли й потрапили в місце, куди йдуть усі душі, — у Хаос. Але за ваші попередні заслуги ми вирішили дістати вас звідти й попросити приєднатися до лав Раю, щоб чинити добро. Ви згодні? — після цих слів Валайн зрозумів, що в нього є лише два шляхи: погодитися або повернутися в хаос, тому
— Згоден я, — відповів він твердо, хоча в глибині душі все ще відчував тривогу за дітей, яких залишив там, на землі. Відразу після цього до нього підійшов інший ангел і поклав руку на його голову.
— Зараз буде трохи щипати. Щоб битися, вам потрібна сила, — і одразу після цих слів яскраве світло засліпило Валайна, і той знепритомнів.
За якийсь час він прийшов до тями. Біля нього сидів Валаам, терпляче чекаючи його пробудження. Щойно Валайн підвівся, Валаам оглянув його з голови до ніг і задоволено посміхнувся.
— Звикай до своєї нової сили. Я скоро повернуся із завданнями, — глянувши у дзеркало, Валайн не впізнав себе: його тіло було повністю золотим, а м'язи наче побільшали вдвічі, випромінюючи приховану міць.
Неподалік був тренувальний майданчик. Зайшовши всередину, Валайн випадково натиснув кнопку запуску механізму, і з різних боків у нього полетіли стріли — та, вдарившись об його тіло, як об камінь, зі дзвоном падали на землю. Не відчувши абсолютно нічого, Валайн здивовано посміхнувся і почав бити руками манекени, що стояли неподалік. Один удар пробив манекен наскрізь. Сила була неймовірна, майже приголомшлива навіть для нього самого.
За півгодини підійшов Валаам.
— Я прийшов із завданнями, — тихо й спокійно звернувся він. — І ще: тепер твоє ім'я — Золотий чоловік.
— Золотий чоловік… цікаво, — задумливо промовив Валайн, ще раз глянувши на свої золоті долоні.