Метафізична пам’ять проходить крізь всі твори книги. Так, як і вже згадані події. Так, як музичне втілення вінницького блюзу.
Жодна доля не зникає безслідно, перетворюючись на своєрідний інформаційний «скрин».
Згадка у самому кінці про фахівців служби безпеки, здатних «розшифрувати» внутрішній світ людини, надає ліричному опису рис антиутопії…
Образ хлопчика, (про народження якого мріяли і батьки героїні і сама вона) залишеного на робота-няньку, підкреслює дефіцит живого людського тепла…
«По річці Буг повільно пливуть човни у сонячний день… Над річкою й містом – невидимий купол думок і бажань, мрій, молитов, надій усіх, хто в ньому жили й живуть. При нагоді їхній скрин можуть розшифрувати психологи служби безпеки. Ніхто не залишиться непомітним. Не щезне безслідно. Навіть маленький хлопчик, який чекає на тата, що доручив його роботу-нянці…» (143)
Ось – маленький уривок. А він і поєднує пасторальний вінницький пейзаж із тривожним відчуттям насування тотального контролю. Автор змальовує образ невидимого купола, що зберігає пам’ять, думки та молитви всіх поколінь містян…
#770 в Сучасна проза
#310 в Фантастика
#34 в Антиутопія
вінницький блюз, кульбіт вчительки, протест проти відсутності спокою
Відредаговано: 29.03.2026