«Видовище» — центр книги

«Видовище» — центр книги

Недарма саме це оповідання перемогло на міжнародному літературному конкурсі «Проблема свободи». Конкурс проводився літературно-мистецьким журналом «Склянка Часу’Zeitglas» у 2025 році.

Твір про пастки долі. Про жагу щастя, будь там що. На кшталт фільму про останнього героя.

Головний персонаж – таж вчителька і модельєр… Тільки звати її Віра. І вона вже сприймає навколишній світ як масштабну постановку. Де на задньому плані, праворуч і ліворуч від неї «мов пришиті» люди у лахмітті… Якесь химерне шоу… «…воно стало загрозою спокою та честі. Здається хтось намагається зобразити усі смертні гріхи у театральній формі: марнославство, гнів, заздрість, пиятика, сум, зневіра, блуд, ненажерливість. Із розмахом, який дозволяє бюджет шоу, засівають вулиці красунями, що хизуються у смартфонах своїм відображенням, пропащими, які поспивались, безхатьками, гнівливими, які на спокійний голос не переходять. Шоу починає мати демонічний вигляд…» (с.75).

І читач поволі стає актором авторської містерії…

І все йде по колу. Кружляє… Як те розсипане ще на перших сторінках блискуче конфеті… А відтак – всі твори скидаються на «довгу імпровізацію» (с.71). Не дарма ж збірка і зветься «Вінницький джаз»…

 Отже «Видовище» — альфа і омега книги. Саме цей твір і розміщено в центрі фоліанту. Як своєрідне слово із середини корана[1]… І це слово ідеально вписується у художній світ Олесі Пашенко… У світ, де вже починає панувати матриця передбачень…

[1] «нехай він буде обережним».