Вінниця-Вишенька-Автор-Простір
Який би розділ книги не читати бачиш Вінницю.
Автор вплітає в текст локальні назви, вулички біля Південного Бугу, кав’ярні та краєвиди. Вплітає майстерно. Як кжуть німаки «Kurz, klar und schmerzlos…» Місто постає і не як декорація, а як повноправний персонаж, живий.
Відчувається зв’язок із його минулим та родинні перекази.
«У місті жили всі: українці, поляки, євреї, цигани, німці, румуни, росіяни, білоруси. Торгували, лікували, музикували, писали вірші…» (с.13)
Не полишає Олеся Пащенко і дрібниць — запаху кави на Соборній, відблиску світла на воді Бугу, випадкові погляди перехожих… І їй вдається піднести ці миті до високого мистецтва.
Новели, п’єса, шкіци надзвичайно ритмічні. І справді нагадують джазові чи блюзові імпровізації. Інвенції, де кожна наступна річ може змінити емоційне забарвлення, несподівано.
«Вінницький блюз» — це видання для тих, хто любить повільне читання…
Книга вчить не тільки помічати красу в креативних речах, але – у першу чергу — відчувати приналежність до свого простору.
#770 в Сучасна проза
#310 в Фантастика
#34 в Антиутопія
вінницький блюз, кульбіт вчительки, протест проти відсутності спокою
Відредаговано: 29.03.2026