(Нарис про книгу Олесі Пащенко «Вінницький блюз». Вінниця, 2025., 148 с.)
Чи можна вмістити все життя у 148 сторінок формату in folio? Про це і поміркуємо у новому нарисі. Де спробую розкрити деякі таємниці книги Олесі Пащенко «Вінницький блюз».
Адже це не просто проза — це справжня джазова імпровізація, де кожна новела звучить як окрема інвенція.
Це читання для тих, хто цінує повільний ритм та глибоку рефлексію. Від «трагічної фієсти» молодих років до фінального smorzando — замирання звуку, що залишає по собі срібний спогад.
Був час підтекстів... і шалом написані рядки...
Інтродукція
Книга «Вінницький блюз» Олесі Пащенко побачила світ у 2025 році. Це видання на 148 сторінок можна назвати своєрідним путівником по внутрішньому світу сучасної людини… Особистості творчої, що живе в ритмі затишного, але сповненого прихованих драм міста…
Слово «блюз» у назві не випадково. Це не просто музичний термін, а стан душі — легка зажура, глибока рефлексія та щирість...
Шляхетне видання in folio…
Хоч став на пюпітр…
Так і перші друковані книги, зокрема Біблія Гутенберга, видавалися саме в ін-фоліо. Це підкреслювало сакральний статус тексту. Такі фоліанти не носили з собою — їх читали, поклавши на спеціальний аналой чи пюпітр.
Тож – слід розгорнути… І поринути у читання. І у споглядання. Книга ілюстрована, рясно. А ще її ілюструватимуть внутрішні споглядання. Кожного читача — свої…
А далі – видовища… Яскраві за стилем та манерою виконання… Із суцільних повторів теми. Повторів – як різновиду лабіринту…
Все як у джазі…[1]
#770 в Сучасна проза
#310 в Фантастика
#34 в Антиутопія
вінницький блюз, кульбіт вчительки, протест проти відсутності спокою
Відредаговано: 29.03.2026