Розділ 4

Вечеряти на самоті  – заняття не тільки нудне, а й небезпечне.

Цей огидний, гнітючий і просто нудотний день змушував просто зараз сісти і неспішно все обдумати, але Андрій вирішив – краще поїсти. Єдине, що може хоч якось згладити ситуацію, – це вечеря, однак він іще не знав, що й там на нього чатує сюрприз.

Кухню прикрашали газова плита «Електа» і холодильник «Днєпр», який сусідив з чехословацьким мімікруючим під ясен буфетом. Останній заховував у собі упаковку гречаної каші і чисту каструлю. Діставши обидві, Андрій негайно з'єднав їх у плідний союз, який дає поживні результати, а, щоб закріпити той пакт, у посудину була додана тушонка. Кількість інгредієнтів Андрій завжди брав навмання, він був шанувальником емпіричної кулінарії, нехай про існування такої ніхто, крім нього, не знав. Заливши вміст водою і поставивши каструлю на плиту, він ще раз захоплено подивився на споловинену банку як на цінність вищого порядку, акуратно покрутив її, зважив у руках і поставив на порожню полицю прямо посеред «Днєпра».

Стару квартиру наповнили благородний аромат м'яса і банальний запах гречки. Андрій сів на диван і протягом п'ятнадцяти хвилин приймав інгаляції, паралельно думаючи, що в цьому житті він буде робити далі. Звичайно ж, щось таке, щоб швидко розбагатіти. Ароматерапія цілком себе виправдала, врешті-решт з'явилися аж дві думки, що повністю влаштовували їхнього господаря: придумати якийсь ІТ-стартап і придумати якийсь стартап. Перший варіант сподобався більше, і внутрішня рада директорів одноголосно за нього проголосувала. Залишалася дурниця – знайти ідею, розробників, інвесторів, покупців і найняти власне раду директорів. Тут Андрій вирішив, що початок покладено і на сьогодні план будівництва успішного майбутнього виконаний. Іншим він займеться завтра, тим більше вечеря була вже готова.

Повернувшись на кухню, він вимкнув вогонь і вивалив на тарілку все, що було в каструлі, присмачивши кусочком масла. Поставив вечерю на стіл і всівся за нього. Споглядаючи їжу, він з якогось дива почав радіти. Нехитра страва піднімала настрій, як триярусний торт на день народження. Він закрив очі, глибоко вдихнув і на видиху задув уявні свічки. Після чого за три з половиною хвилини буквально проковтнув увесь вміст тарілки і тут же відчув сенс власного існування, суть якого неможливо було сформулювати словами. Він літав десь на рівні почуттів, здебільшого одного почуття – ситості.

Андрієві спало на думку, що самотню вечерю чудово прикрасила би жіноча компанія. Він уявив, як полум'я свічки грає на зернах гречаної каші, відбивається в гранчаках з червоним вином. А легкий алкоголь, у свою чергу, живить діалог, складений із тонких, але однозначних натяків. Той флірт, що подобається обом. Вони довго сиділи б і розмовляли про різне, розповідаючи історії з життя, а потім пішли б до спальні й використовували її, поки немає сусіда.

Ось уже кілька місяців, як у нього не було дівчини. Останні відносини трансформувалися в півроку спільного життя, але його пасія Катя виявилася абсолютно божевільною. Вона ревнувала його до мами, племінниці і навіть шкільного фотоальбому. Єдина жінка, до якої вона не мала ревнощів, була Леся Українка на купюрі в двісті гривень. Її вона рада була бачити завжди. У підсумку вони розійшлися, Андрій навіть не знав, хто не витримав перший, але кинула його Катя. А коли це сталося, він з радості влаштував вечірку, де за вечір позбувся всіх наявних двохсотгривневих банкнот. З тих пір він сподівався зустріти спокійну й добру, яка не мала би хронічного меркантилізму. Ту, яка зараз би його зрозуміла й заспокоїла, а потім помила би посуд.

Решту вечора він дивився телевізор, перемикаючи канали приблизно раз на півгодини-годину, він хотів би робити це частіше, але частіше не виходило. Телевізор був не дуже сприйнятливим до сигналів рідного пульта. Щоб змінити канал хоча б із десятої спроби, потрібні були вправні пальці й високий рівень успішності. Ймовірною причиною ускладнень були батарейки, старі, як сама електрика. Чого тільки не робили Андрій і Ігор, щоб вони продовжували працювати: міняли їх місцями, чистили контакти, Ігор навіть загадав бажання на падаючу зірку, але робочим прийомом залишалося їх кусати. Звичайні пальчикові батарейки були вже обгризені до розміру міні-пальчикових, але й це майже не допомагало. Купувати нові Ігор не поспішав, сподіваючись на Андрія, а той, у свою цинічну чергу, знайшов у ситуації позитивний момент: кожну спробу перемикнути канал він вважав непоганим фізичним навантаженням, все-таки постійно потрібно було викручуватися і міняти положення руки. А це служило гідною економією на абонементі в фітнес-клуб. Тому витрачатися на нові елементи живлення він зовсім не планував.

Близько сьомої вечора почався якийсь сюжет, який вели кореспондент ТСН Валентина Доброта і спеціальний кореспондент Наталка Пісня. Сюжет був цілком у дусі теленовин – «у нас усе так погано, що не буде навіть прогнозу погоди». Це означало, що обидві журналістки виконували свою роботу добре. «І слава богу», – подумав Андрій, адже відкрили б вони, скажімо, власну адвокатську контору, справа б тут само провалилася. Адже жодна юридична фірма не може бути успішною, маючи назву «Доброта і Пісня». Ну, чи довелося б брати псевдоніми...

Ближче до восьмої години «вслєд за усталимі птіцамі, в поісках чесной любві» відлітала якась молода співачка, яка при цьому чомусь пританцьовувала й натякала на відвертий петинг з декількома чоловіками. Наступним був теж змарнілий від кохання знаменитий поп-співак Ніколай Боль. Він мучився в усіх своїх треках протягом усіх своїх альбомів. Але конкретно це музичне відео було просто вершиною самокатувань – усі чотири хвилини його сумні брови й велику, обвислу немов карниз нижню губу поливав дощ. З очей текли такі сльози, що їх не могли приховати навіть рясні опади. Єдиним, хто стійко тримався до кінця, був гострий білий чуб, який стирчав над головою співака, наче ковпак іменинника. Ниючі рядки пісні розповідали, як важко відшукати ту єдину, яка не відмовить. Андрій не розумів, чому ці двоє не могли знайти один одного і записати спільну пісню про те, як легко в кінцевому підсумку знайти любов, але вирішив не забивати собі голову і пошукати чого-небудь цікавішого.