Від автора

Коли ті, хто вже давно помер, були молодими, романи починалися з авторського звернення. Зізнаюся, цю частину книжки або, як би її правильно назвати – вступ, чи що? – я завжди пропускав, вважаючи занудним графоманством. Якщо історія цікава, то вона цікава і без вступів, а якщо погана, то писати інтро – як розносити обіди в літаку що падає.

Але скінчивши власну книжку, я одразу ж захотів додати щось від себе. Причина – просте бажання познайомитися, перш ніж ви приступите до читання. Точніше, познайомити вас із собою. Таке знайомство – як шкільна любов: ви мені подобаєтеся, адже дочитали аж до цього моменту. А чи симпатичний вам я? Гадки не маю, а запитати страшно.

Про що це я? А так, про себе.

Ви про мене ніколи не чули, тому що я звичайний сценарист. У минулому копірайтер. У нинішньому ще й футболіст-аматор, астматик, мандрівник і колекціонер.

Питаєте, що саме я збираю?

Хтось збирає монети, хтось ордени, є навіть такі, що мають пристрасть до візерунчастих кавових філіжанок, з яких пили винятково королеви з ім'ям Єлизавета. Я ж колекціоную літери. Складаю їх у слова, слова поєдную в речення, а ті кучкуються в історії. Дуже зручне захоплення, як мінімум через свою безкоштовність, адже експонати я отримую без чеків. Що написав, те й склав у папочку під назвою «Мій музей».

«Мій музей» існує недовго, деякі мухи старші, ніж зібрані в ньому артефакти. Але незважаючи на це, мені нудно милуватися представленою виставкою самому. Хочеться її комусь продемонструвати, почути якісь вигуки, питання: «А що тут хотів сказати автор? Який сенс вкладав? Може, почитати опис до написаного? Любий, ходімо звідси, я більше не можу терпіти цю дурню...»

Коротше, я дійшов висновку, що колекціонувати й дивитися самому – абсурд. Гаразд-гаразд, абсурд – це колекціонувати домашній затишок. Але набір експонатів без перфомансу – це все одно дивно. Тому я зважився на показ.

Ну ось, начебто, і все. У цьому вступі, або як я там це назвав, писати більше нічого, та й віскі, знаєте, скінчився, а на дворі, знаєте, третя година ночі, а у нас нові закони: після 23:00, знаєте, не продають... не знають, знаєте, що й заборонити вже. Скоро, знаєте, заборонять і слова-паразити з комами.

Гаразд, закінчую. Вважаймо, що познайомилися.

P. S.

Ну так. На нормальне звернення автора це схоже так само, як освіжувач повітря «Морська свіжість» на морську свіжість. Але це ви ще самої книжки не читали. Саме час почати.