XXIII

На всіх парах звільняючи будинок з химерами, африканські звірі знову перетворили вулицю Банкову на театральне дійство. Проте цього разу це була аж ніяк не феєрія зі страшними тінями диких тварин, а спортивна комедія. Підібгавши хвости, знатні учасники тематичного вечора, немов на олімпійських іграх, обганяли один одного, стрибали через кущі, повзли, перекидалися і навіть примудрялися обмінюватися враженням. 

— Звідки взялася бомба? Я мало не помер від страху, — на бігу завив хтось. 

— Бог його знає, — пискнула відповідь і власне спостереження: — Ви, що не чули? Адже жаба кричала: «”ВІН” тут!», а восьминіг говорив про якогось П'єра, що з'явився і чекає. Тож, якби ми не втекли, француз би все точно підірвав. 

— Згоден, але розпорядник вечірки також цікавився самозванцями. А якщо це вони в усьому винні? — запитав ще хтось. 

— Цілком можливо, — пролунав рик чергового бігуна, залишаючи по клумбах кігтясті сліди. 

— Ква-ква-ква, — зраділа жаба завчасно відчиненим охоронцем дверям президентської будівлі навпроти творіння архітектора Городецького і заскочила всередину. 

— Молодець! — наздогнавши асистентку глави держави, подякував молодому стражнику крокодил, заявляючи: — Приходь до мене завтра в офіс у Кабінет Міністрів. Нам такі спритники потрібні. 

— І нам, бо часто доводиться від когось тікати, — промайнув поріг задоволений врятованою шкурою бегемот. — Тож вчасно відчинені двері керівництву можуть врятувати життя. 

— Завітай до парламенту, я тобі роботу знайду, — додав він, спішно заглибившись усередину помпезного вестибюля, де три стельові люстри з фігурного кришталю добре освітлювали мармурову підлогу та золочений орнамент, немов ювелірної стелі. 

— Чудово спрацьовано, — наступаючи на п'яти волохатій горилі та полохливому тушканчику, подякував охоронцю і керівник апарату глави держави. — Усе правильно зробив! 

Чорний носоріг радісно засмикав вухами та, грюкнувши дверима, процитував службову інструкцію державних установ: 

— Бачиш за начальством хвіст — негайно відчиняй двері, а потім щільно зачиняй. Треба завжди бути напоготові. Народ у нас помилок не пробачає. Якщо візьме під контроль стратегічний об'єкт — вважай нам кінець. До речі, ледве не забув, — про всяк випадок притримав двері за ручку керівник апарату президента, — якщо керівництво вже на місці — скористайся ключем. Чуєш? Бігом зачиняйся на ключ! Чортові гієни знайдуть собі притулок. Я цих співробітників спецслужб завжди недолюблював. Та й не варто, щоб «ВІН» сюди заявився. 

— Не хвилюйтеся, гієни не прийдуть, — твердо заявила горила, — Переконана, пройди вже давно знайшли собі притулок і кращий за цей. 

— Що означає, кращий? Фир-фир-фир, — різко зупинився бегемот біля одного з прапорів, розташованих уздовж сходів, що вели на другий ярус дворівневого вестибюля. — Невже «ВІН» може пробити півтораметрові стіни й… 

— Навіщо ламати стіни, шефе? — знизала плечима горила. — «ВІН» зайде через двері, якщо охоронець їх не зачинить на ключ. Зачиняй! Зачиняй ці чортові двері! 

Звірі вибухнули різними голосами, але хлопець у камуфляжі не поспішав виконувати наказ і схвильовано запитав: 

— А де президент? З ним усе гаразд? Я чув його відчайдушні рики біля будинку з химерами. 

— Не хвилюйся, — хижо облизався прем'єр-міністр. — Президенту зараз наочно пояснять, чим загрожує дурна справа все пороти. А потім відпустять. Сподіваюся... 

Крокодил єхидно усміхнувся і наполегливо резюмував: 

— Роби свою справу, бо потрапиш під гарячу руку, мало не буде. «ВІН» нікого не щадить. 

— Не хочу під гарячу руку, — знову здулася жаба. 

Вирвавши ключі в охоронця, вона поскакала зачиняти двері. 

— Розумієте, — заклацала та замком, — мені вже доводилося потрапляти під цю саму руку. Тоді весь Кабінет Міністрів плакав і рвав на собі волосся. Видовище не з легких, мені ледь... 

— Ну все, досить одкровень, — різко перервав асистентку президента крокодил. — Я там був і все знаю. Наші друзі теж. А ось вартовому про це знати необов'язково. 

Товстошкірий гад вишкірив пащеку і підійшов до вікна, озирнутись. 

— Чудово, звірина розбіглася, — задовольнився прем'єр-міністр. — Хоча біля будинку з химерами ще відбувається якась метушня. Звісно, «ВІН» — мужик конкретний. Главу держави просто так не відпустить. Ні, не хочу на це дивитися. Краще йдемо переодягатися. 

— Що там, що там? — допитливо заквакала жаба. 

— І мені цікаво, — фиркнув носоріг. 

Бегемот разом з горилою не стали чекати відповіді та ринули до вікна. 

— Диваки, нічого там не видно, окрім безобразних тіней, — відмахнувся крокодил. — Але уява допоможе, треба тільки захотіти. 

Він обійняв за плече африканського тушканчика і звернувся до охоронця: 

— Відійди, ми йдемо переодягатися. 

— Артуре, дивися, — виглядаючи з-за блакитної ялинки поряд з розтоптаною втікачами клумбою тихо сказав Тім. — Декому вдалося сховатись у президентській будівлі.