Оповитий душевною атмосферою університетський парк перебував в обіймах вечірнього Києва, коли Тім вискочив з нього і поспішив на Хрещатик. Відбиваючи дріб новими туфлями, сповнений натхнення хлопець немов намагався наздогнати люмінесцентних метеликів, які всю зиму ширяли над бульваром Шевченка.
«А мені вас бракуватиме, — подумав кудрявець. — Але нічого, влітку тут буде повно комах. Та ще й живих. Правда, дерева так не блищатимуть...».
Він звернув увагу на сріблясті тополі, що, немов наречені, пліч-о-пліч стояли уздовж усієї алеї, розрізаючи бульвар навпіл.
— А ось і ти, королівський палаце, — здригнувся Тім, охопивши зором грандіозну будівлю з видовженими дугою балконами та квітчастою ліпниною у стилі ар-нуво.
Яскраво підсвічений фасад п’ятизіркового готелю дійсно зачаровував — він був схожий на створений ювеліром злиток білого золота.
«Сподіваюся, колись я зможу дозволити собі переночувати у твоїх апартаментах», — сповільнившись, подумав Тім.
За мить він став свідком кумедної сценки. До ажурної арки з кованого металу, що височіла над головним входом в елітний готель, зі свистом коліс під'їхав присадкуватий спорткар, а слідом почулися голоси:
— Коханий, — щойно двері машини відчинилися, солодко промовила витончена леді в темно-синій сукні зі шлейфом нижче колін і, схопившись за подану симпатичним залицяльником руку, продовжила: — Який номер ти збираєшся для нас вибрати?
— Наберися терпіння, це має бути сюрприз, — посміхаючись, відповів власник бездоганного смокінга і передав ключі від «Феррарі» лакею в малиновому піджаку. — Але спочатку скрипковий концерт. Решта потім.
Він супроводив пасію до готелю.
— Так, концерт… — без особливого ентузіазму погодилася витончена пані, а потім з відчуттям вдалого сюрпризу верескнула: — Значить, буде несподіванка? Я таке люблю! Я таке люблю!
У такт своєму дрібному бігу вона не стрималася і залепетала:
— Милий, а може, ти все ж таки скажеш, що це буде за номер? Хто знає, скільки той концерт триватиме. Просто уяви, тепер усі мої думки будуть про сюрприз. Я не зможу насолодитися музикою та буду почуватися зле.
Для наочного ефекту вишукана дівчина надула губи — і залицяльник, як завжди, розтанув.
— А чого б ти хотіла, люба? Тут же ціла купа різноманітних тематичних номерів.
— Ой, дякую, що запитав, — наче не було й нічого, знову заверещала пасія і заторохтіла у відповідь: — Іменитий люкс «Серж Лифар» або «Висоцький»? А якщо тематичні «Хай-тек» чи «Фен-шуй»? Проте «Вертинський» та «Булгаков» теж не промах… Ні, все-таки хочу президентські апартаменти. Чуєш, коханий? Сподіваюся, ти нам замовиш президентські апартаменти?
— Ну-у-у… — проходячи через прочинені двері з цільного дерева зі скляними вставками, прогундосив молодий мільйонер і, привітавшись із портьє в неоковирному пальті, голосно додав: — Як же інакше?
— Бубонько, ти в мене найкращий! — ледве не луснула від радості красуня.
Тим часом люмінесцентні метелики та сріблясті тополі знову відвернули увагу Тіма, погнавши його вниз бульваром туди, де розташовувався Бессарабський ринок.