X

— Заходь, заходь. 

Мати штовхнула у плече трохи зніяковілого сина і, залишивши позаду присипані снігом сходи, зникла в будинку культури і творчості. 

— Нічого собі! 

Жінка враз охопила поглядом світлий хол з високою стелею та цегляними стінами, де на тлі низки дверей із зображенням музичних інструментів, пензлів, театральних масок та інших декорацій панував справжній безлад. 

— Здається, ми не вчасно, — розгублено додала вона і боязно відхилила погляд від гіпсових скульптур рогатих гаргуйлів, зубастих драконів, потворних демонів та загадкових фігур, що стирчали з дерев'яних ящиків. 

— Ми-ми-ми… — розтираючи холодними пальцями рота, незрозуміло відреагував Олексій та продовжив із захопленням розглядати надприродний світ біблійних творінь серед декорацій. 

— Тобі вона не дістанеться! — раптом з дальнього кутка просторого холу пролунав схвильований голос. — Чуєш? Навіть не думай! 

Крик повторився, і по кам’яній підлозі закрокував стрункий чоловік у дорогому каптані з широким вирізом на грудях. 

— Нещасний виродок! — не припиняючи репетирувати, розмахував він шпагою, а побачивши новоприбулих біля виходу із замку, заспокоївся і запитав: — Це ви з іменитої пекарні? Чи я обізнався? 

— Ми, — обережно відповіла жінка. 

— Чудово! — знову замахав шпагою чоловік і продовжив думку: — Значить, ваші булки купує мій шеф — директор будинку культури і творчості. Ласкаво просимо! 

— Мля-мля-мля… — ще холодними губами промимрив Олексій і зіщулився від різких рухів холодної зброї. 

— Та ви не бійтеся, — зрозумів войовничий персонаж, що перегнув із демонстрацією сценічного образу і враз опустив шпагу. — Я заступник тутешнього директора. Ви з ним вчора телефоном розмовляли. Він доручив мені вас зустріти та зобов'язав розгледіти талант у вашого сина. А мій зовнішній вигляд — це сценічний образ одного з героїв п'єси «Собор Паризької Богоматері», капітана королівських лучників, Феба де Шатопера. Сьогодні ввечері в нас буде дебют театрального гуртка, щойно привезли декорації. 

— Фух... 

Власниця іменитої пекарні з полегшенням видихнула, усвідомивши, що людина зі шпагою нічим не загрожує. 

— Тепер зрозуміло, навіщо тут ці тварюки, — дійшла до блискучого висновку вона. — А фанерні частини храму — майбутній Нотр-Дам де Парі. 

Олексій так і дивився на маму, здивований як ніколи. 

— Чого ти? — миттєво зреагувала жінка. — Французьку ми вивчали у школі. І взагалі, цей собор відомий на весь світ. 

— Абсолютно правильно, — підтвердив заступник директора будинку культури і творчості, оцінюючи хлопця прискіпливим поглядом, та, сформувавши думку, сказав: — Ну ж бо, заспівай! 

— Мля-мля-мля… Мля-мля-мля… — покірно зашльопав ще дубуватими губами Олексій, чим тільки потішив. 

— А ти смішний, — широко посміхнувся сценічний персонаж. — Але як співак не дуже. Тепер, будь ласка, станцюй. 

Не виймаючи рук із теплих рукавів, юнак у демісезонній куртці, немов кілочок, застрибав на місці. 

— Угу, — багатозначно вимовив капітан королівських лучників і стурбовано додав: — І тут нічого доброго. 

Він знову замислився. 

— Слухай, ти ж перспективний музикант. І як я одразу не побачив? 

Несподівано угледів талант заступник директора будинку культури і творчості, чим змусив Олексія завмерти, а його мати, навпаки, затанцювала від радості. 

— Значить, музикант! — радісно вигукнула вона. — Ой, як добре. Це ж те, що нам треба. Музика в шоубізнесі визначає все. 

— Так, але чому музика? Я ж хотів випікати булки по телевізору, — нарешті нормально заговорив хлопчина, стурбований вердиктом дивного дядька зі шпагою. — Шоубізнес так, але чому музика? 

Олексій бентежився. 

— Тому що, синку, в тебе грандіозні щоки, — сказав проникливий капітан. — З їхньою допомогою ти зможеш такі ноти задути, мамо, не журися! Усі музиканти позаздрять. 

— Позаздрять, позаздрять, — потерла руки власниця іменитої пекарні. — Щоки він успадкував від прадіда. 

— Чудово, — змахнув шпагою сценічний персонаж. — Значить, беремо молоде обдарування до музичної зали. Це он за тим стовпом, що біля рогатої гаргуйлі. 

Чоловік вказав пальцем на двостулкові двері з різьбленням у вигляді духових інструментів на фасаді. 

— Його талант там враз прокачають і повідомлять результат. А ви, матусю, — звернувся капітан до задоволеної жінки, — залишайтеся тут і просто чекайте. Хоча я впевнений, хлопчина гратиме на тубі!