Золота жабка

Золота жабка

Вічна темрява і невпинний холод поглинули його місто кілька років тому. До зустрічі з катастрофою він ходив до школи, де був нерозділено закоханий у прекрасну дівчину в норковій шубі та з карколомною посмішкою. Ніхто навіть не здогадувався, що він – звичайний хлопець із села, який виживає на мамину зарплату агронома. 

Невідомий вірус із Китаю пожер звичний порядок. У людей підкосилися ноги під хрипкий кашель з-під далеко не одноразових масок. Перший тиждень карантину було весело. Він міг на уроках сидіти в одних трусах. Але ось травень видався тяжко. Люди уникали одне одного, ховаючись у своїх задушливих будиночках за запорошеними шторами. 

Вони з другом Ігорком вирішили піти на ставок, поки той не зацвів. Ось вони взяли дідові вудки, наживку, бутерброди з докторською ковбасою, осідлали залізних коней і махнули на ставок. Був кінець травня, але сонце пекло добряче. У нього було в планах узяти по максимуму від останнього літа перед універом. 

– Ми минулого тижня з дідом ось такого карася зловили! Брикався довго, але я на гачок відмінних опаришів начепив! Жодна рибинка повз не пропливла! – хвалився Ігорьок, широко розставивши руки. 

– А ти, я дивлюсь, добре знаєшся на опаришах, – шуткував він. 

Хлопці клацали насіння, випадково знайдене в кишені, і обговорювали, хто куди вступатиме. Він мріяв стати військовим розвідником: у дитинстві фільм дивився, як один такий врятував цілий батальйон від окупантів. Але мама змушує вступати на юрфак. 

Друзі наловили три окуньки з долоньку і сховали всі снасті в рюкзаки. Ігор звинуватив у цьому худорлявих опаришів. Вони стягнули футболки і стали пірнати щучкою в прохолодну воду. Він так любив застигати на глибині, спостерігаючи за сріблястими рибками. Раптом показалася золота жабка, яка пливла просто до нього в долоні. Хотів було її зловити, але тут його голова запаморочилася і все в мить потемніло. Благо Ігор був поруч і дістав друга. 

Через півтора року прийшла безпринципна війна. Вона прийшла погубити все живе. Він без зайвих роздумів пішов захищати свій дім. Напросився на навчання в розвідувальну роту, яка вже до літа його відправляла в оперативну розвідку. Він по телефону розповідав про відчайдушних товаришів, про низькі стелі у підвалах, де вони мешкають, про неймовірно талановитих кухарів. Надсилав фото-карти з полігонів та минулих танків загарбників. Він надсилав мамі гроші і всім тілом вболівав за рідну Україну. 

Одного липневого дня отримав поранення в плече і його госпіталізували до найближчої лікарні. На одній перев'язці в іншому кінці коридору він помітив ту саму дівчину в норковій шубі. Вона побачила його, така мила й гарна, у білій шапочці та халатику. Весь час лікування вони були разом. Вона зізналася, що шуба – штучна, а він їй подобається ще з п'ятого класу. Вони протріщали про шкільні спогади та про плани на довгоочікувану перемогу, яку він пообіцяв принести їй в кишені дуже скоро. 

Лежачи в окопах, його голова закрутилася, і все різко потемніло. Він розплющив очі й побачив золоту жабку, за якою пішов без зайвих думок. Серед тягучої води здався золотий світанок над сотнями ромашок, якими йшов він за руку з дівчиною. На його плечах сиділа дівчинка, а навколо всі співали й танцювали. Оголосили перемогу. 

– Ти вийдеш до свого світанку тільки після всіх випробувань страшної ночі! – почулося звідкись із води. 

Він виплив до Ігоря і отримав сонячний удар. Мамі видали премію, і вона купила йому новий портфель.