Розділ 18

ЕММА

Я напружено дивилася на сходи, за якими нещодавно зникла управителька борделю. Моє волосся було надійно сховане під чорною жорсткою перукою, а тремтячі пальці міцно стискали маску. Я не була впевнена, що роблю правильно. Можливо, варто було просто зайти всередину та поговорити з ним.

Злість, яка ще кілька хвилин тому кипіла в моїх жилах, почала зрадливо відступати. Натомість у грудях розростався липкий, холодний страх перед невідомістю. Моя лють виявилася лише крихким щитом, що тріскався з кожною секундою очікування.

За кілька хвилин управителька спустилася вниз, і на цей раз вона була не сама. За нею, невдоволено поправляючи сповзаючий корсаж смарагдової сукні, дріботіла жінка з карміновими губами.

— Тільки хотіла розслабити його, як ви постукали й витягли мене, — роздратовано шипіла вона, спускаючись сходами. — Він навіть плаща не зняв, стояв як істукан!

Коли ми порівнялися, управителька зміряла мене поглядом. Її губи викривилися в глузливій усмішці.

— Твій красень там. Один, — кинула вона, схрестивши руки на грудях. — Розважайтесь, — а потім пробубоніла, коли думала, що я вже не чую: — І що тільки ці аристократи не придумають.

Підхопивши спідницю, я рушила на другий поверх. Серце шалено стукало десь у горлі, на карку виступив холодний піт. Не так я усе це уявляла.

Втягнувши носом повітря, я зупинилася перед дверима, за якими був він. Нігті до болю уп’ялися в долоні. Очі почало щипати від сліз безсилля та образи.

Я тобі покажу, як спати з іншими жінками.

Я змусила залишки свого гніву спалахнути знову, хапаючись за нього як за рятівне коло. Кімната зустріла мене напівтемрявою і важким, задушливим ароматом троянд та воску.

Василь сидів, тримаючи голову в руках, на краю широкого ліжка, застеленого темним блискучим шовком. Його дорожній плащ валявся на підлозі поряд. Почувши скрип дверей, хлопець різко підвівся. Я завмерла, відчувши, як до всього дерев’яніють ноги.

Я чекала побачити в його очах провину, розгубленість чи хіть, але натрапила на порожнечу. Його погляд був скляним, а тіло напруженим — ніби він готувався не до ночі з жінкою, а до кроку на ешафот.

Не зрозуміла.

Дихати стало важко. Я до болю зціпила щелепи, намагаючись вгамувати дрож у колінах, і змусила себе зробити крок уперед. Крізь солодкий нудотний запах борделю від нього тхнуло залишками алкоголю. Підійшовши, я простягнула руки та невпевнено торкнулася зав'язок на його сорочці.

Його крижані пальці різко перехопили мої зап'ястя, жорстко зупинивши їх.

— Не треба цього, — голос хлопця звучав сухо. У ньому не було ні краплі бажання. — Куди поділася та інша?

Я мимоволі здригнулася від його тону, опустивши очі. Це був не мій добрий та ніжний Василь. Його ніби підмінили. Страх з новою силою розлився моїм тілом, остаточно витіснивши злість.

— Мене послала мадам, — сказала я та глитнула. Ці слова видалися найважчими в моєму житті. Я дуже боялася, що він запідозрить щось, впізнає мене по голосу, але Василь лише похмуро кивнув.

— Добре. 

На секунду мені захотілося зірвати маску, закричати на нього, вдарити в груди за те, що він посмів так просто відректися від нас. Але я стояла мовчки, дозволивши йому взяти ініціативу.

Його рухи були різкими, позбавленими будь-якої м’якості. Не затримуючись, щоб зняти одяг, він просто грубо потягнув мене на ліжко, притискаючи своєю вагою. Його тіло було напруженим як струна, а кожен жорсткий дотик, здавалося, був сповнений глибокої огиди.

У якийсь момент я боляче вдарилася головою об узголів’я ліжка та міцно прикусила губи до крові. Його руки міцно стиснули мої стегна, і він різко, без жодної підготовки чи ласки, увійшов у мене. Я ледь не скрикнула від спалаху болю, вчепившись в зібгане шовкове покривало.

Маска трохи з’їхала вбік, через що я зовсім нічого не бачила. Судомно втягнувши ротом повітря, схопилася пальцями об його сорочку. Важке судомне дихання обпалило мою шию. Його тіло пульсувало магією, а серце під ребрами билося так несамовито, ніби ось-ось мало зупинитися. Повітря затріщало, ніби в кімнату вдарила блискавка.

І тоді до мене раптом дійшло чого він взагалі сюди прийшов і що могло б статися якби на моєму місці була інша жінка.

— Васю, — з прочинених губ вирвався хрип.

Хлопець завмер. Я почула, як різко перехопило його дихання. Його пальці потягнулися до мого обличчя, вчепилися в край чорної маски та жорсткої перуки, і він різко, одним рухом зірвав їх. Моє волосся важкою хвилею розсипалося по гладкій тканині подушки.

Василь перестав дихати. Він дивився на мене очима повними жаху.

— Еммо?

Я спробувала всміхнутися, але вийшла гримаса болю. Сльози самі собою покотилися по щоках. Не знаю через що плакала. Василь відсунувся від мене, все ще не відводячи нажаханого погляду. Вени на його руках здулися та набули ледь золотого відтінку.

Можливо щось варто було сказати, але у той момент у мене вистачило сил лише, щоб замружитися та уткнутися носом у подушку, щоб заглушити стогін. Низ живота пульсував від болю.

— Еммо, — прошепотів він наче досі не вірячи своїм очам. — Як ти тут… Чому?

Я прикусила губу, щоб не кинути на нього лайку. Придурок. З яким же придурком мене зв’язала сила. Відкривши очі я побачила що він сидить поряд на ліжку. Його тіло час від часу здригалося ніби від судом.

Так тобі й треба. Кретин.

— Думав на той світ від мене сховатися? — по губах ковзнула крива посмішка.

— Ем…

Повернувшись трохи на бік, я вчепилася пальцями в його руку.

— Ляж до мене.

— Ем…

— Я сказала ляж! — гаркнула я, відчувши як нова хвиля болю накриває моє тіло. Хлопець знов здригнувся та вільною рукою схопився за свій живіт.

Втягнувши носом повітря я потягнула його до себе. Василь більше не пручаючись, ліг. Обійнявши, я притиснулася до його грудей, де важко стукало серце.