14.1

— Ви ж самі щойно вимагали для них справжнього пекла.

Канцлер на мить замовк, кліпнувши. Він явно не очікував такої холоднокровної відповіді. Богдан бачив як всередині головного радника зневага до простолюду зіткнулася з інстинктом досвідченого політика. Він міг скільки завгодно згадувати про нерівність між ними, але відкрито бажати смерті тим, хто по суті, не здійснив жодного злочину — не міг. Це порушувало усі моральні норми та принципи. Але вони ж не заважали таким як він дивитися крізь пальці, коли карателі Гордія вбивали людей на вулиці за найменші прояви магії. 

— Навряд імператор схвалить, щоб когось з його підданих залишили вмирати на острові, — сухо відрізав Канцлер. — Тим паче сюди прибуде не тільки голота, а й представники аристократії. Короні не потрібні скандали з впливовими домами через те, що ми залишили їхніх дітей у лісі. 

Богдан ледь помітно посміхнувся.

— Зробимо все в найкращому вигляді. Пробачте, що трактував ваші попередні слова неправильно.

На обличчі Канцлера на мить проскочило роздратування, перед тим, як він зміг повернути собі впевненість. 

— Ви лише слідуєте словам Каталі, а тоді часи були інші. Жорсткіші, — з розумінням сказав він.

— Так. Та й навряд Її Високість зрадіє новим марним смертям, — Богдан кивнув, погоджуючись з радником. — Пропоную все ж накласти кілька чарів, щоб убезпечити вас від вітру та дощу.

Канцлер не став сперечатися на цей раз. 

☆☆☆

У столицю вони повернулися пізно ввечері. Імператор дав їм час, щоб привели себе до ладу та викликав до себе. Він чекав їх у своєму кабінеті. 

— Острів стане чудовим місцем для проведення першого етапу. Ми з магістром провели там цілий день та звірили карти.  

— Скільки коштів можна виділити з казни на перший етап? — спитав Філіп, сидячи у своєму кріслі за масивним столом.

— За моїми попередніми підрахунками десь двісті золотих на матеріали для портальних арок і на оплату роботу магів. Як я вже сказав, ми перевірили острів. Він ідеально підходить, щоб відсіяти зайвих кандидатів. Тамтешній ліс повний ярів, де легко можна зламати ноги, до того ж там достатньо вовків та диких кабанів, що вже забули, як це остерігатися людей.

— Завтра, якщо дозволить, Ваша Величність, я відправлю туди магів з мого ордену, — вступив у розмову Богдан. — Вони почнуть роботу з одноразовими арками порталами, щоб перемістити людей зі столиці в різні частини острова. Я пропоную залучити до відбору магів з Роксану. Їхня здатність перевертатися на соколів може нам стати в нагоді. Так ми зможемо контролювати учасників.

Імператор задумливо кивнув.

— Це слушно. Поговори з отаманом Миро, якщо він погодиться влаштую нам зустріч тут у столиці.

Канцлер підібгав губи, помітно напружившись.

— Щось не так, пане Канцлере? — помітив його вираз імператор.

— Ні, — чоловік старанно добирав слова. — Але хочу нагадати, що ці маги знаються з демонами. Кажуть, що вони самі не люди.

Богдан хмикнув, на губах Філіпа майнула ледь помітна посмішка. Магістр згадав свою добру знайому Алексис — доньку отамана та нині очільницю магічної академії глибоко в зачарованому лісі. Тому самому де за легендами живуть страшні демони. 

— Не стану заперечувати їхню силу, оскільки сам деякий час провів разом з ними, та бачив на що вони здатні. Але можете бути впевнені, що вони люди. 

— Вони не дуже підпускають нас до себе. Їхня вірність сумнівна.

Богдан не стримавшись, фиркнув.

— Повірте, пане Канцлере, ножа у спину від ніг треба чекати найменше. Вони достатньо прямолінійні у своїх проханнях. Вони не стануть проливати свою кров просто так. Їхню вірність треба заслужити, — Богдан повернувся до Філіпа ледь схиливши голову. — Що зробили під час нашої визвольної війни Його Величність та принцеса Емма.

— Але все ж вони лише піддані. Їхні життя та свободи залежать від волі імператора.

Богдан хоч і хотів з ним посперечатися, не став. Формально Роксан був такою ж областю Каталі, як інші, але з ними було трохи важче, зараз вони трималися імперії тільки тому, що це для них було вигідно. За часів тиранії Гордія вони були єдині, кому вдалося вберегти значну частину своїх магів. 

Хоч сам Богдан був не в захваті від того, як вони це зробили. Бо по суті просто кинули всіх інших, сховавшись в своєму зачарованому лісі, в який не зміг безпечно зайти жоден воїн Гордія. Але ніхто досі не знав чи змогли б маги двадцять років тому відбитися, якби поруч були роксанці. Ще до всього цього між областями були напружені стосунки, яким посприяли батько та дід колишнього імператора.

— Викладіть все у письмовому вигляді, я хочу обговорити це завтра на раді. Пане Канцлере, можете бути вільним. Богдане, — імператор кивнув магістру. — затримайся на кілька хвилин. 

Канцлер кинув на того здивований погляд, але сперечатися не став. Коли за ним закрилися двері, Філіп постукав пальцями по стільниці. Богдан переступив з ноги на ногу, спробувавши втримати хвилювання, яке кожен раз підіймалося, коли він залишався сам на сам з імператором.

— Що ти думаєш з приводу відбору?

Богдан розгублено кліпнув. 

«Що я сам написав до нього правила»

Але вголос він не збирався це казати. Набравши в легені повітря, він шумно видихнув.

— Я вважаю, що він допоможе знайти найкращого кандидата на руку принцеси, — Богдан підібрався, намагаючись щоб його голос жалюгідно не тремтів. — Окрім того, що Емма майбутня імператриця, вона моя найкраща подруга та лицарка Гармонії. Тому я докладу всіх зусиль для її щастя та майбутнього країни.

Філіп схвально посміхнувся, а біля очей зібралися дрібні зморшки. Богдан полегшено видихнув.

— Я тобі вірю. І я радий, що моя донька має таких вірних друзів.

Хлопець зашарівся, кутики губ сіпнулися вгору.

— Можеш бути вільним. Проведи вечір з дружиною. А на ранок чекатиму звіт по острову.