11.1

Крісті сиділа у своїх покоях, дивлячись на маленький сувій, що лежав на столику поряд. Годину тому вона його отримала від довіреного гінця Ордену під виглядом листа від чоловіка. Далі їй треба таємно відвідати потрібний відділ та підкласти його у скриню разом з приманкою.

Вона знала, що відразу після обіду пан Гофмейстер знов піде в архів, щоб продовжити інвентаризацію. Це дуже спрощувало завдання. Кращого кандидата, щоб принести імператору важливу звістку не було. 

Хоч спочатку вони оговорювали кандидатуру Канцлера чи навіть архіваріуса. Але у жодного з них не було й краплі мотивації показати цей документ комусь. Навіть навпаки вони могли вирішити сховати його подалі. А ось Гофмейстер був зацікавлений у тому, щоб Відбір відбувся. Справа була в його сині Леоні, для якого цей документ міг стати квитком до трону. Попри старий родовід та близькість до імператорів вони були лише слугами без жодного права свататися до принцеси. 

Це не дуже радувало Емму. Присутність Леона у замку змушувало її відчувати себе не в своїй тарілці. Куди вона б не пішла, там через час «випадково» з'являвся він. Його зовсім не цікавили її фрейліни, які час від часу кидали йому бісиків.

Щоб не порушувати правила ввічливості Емма не могла відмовити йому в формальній розмові, тому доводилося затримуватися та вислуховувати купу фальшивих компліментів, від яких вона повинна була розстанути. І можливо інша пані вже давно впала б до його ніг, бо Леон до всього був привабливим чоловіком у розквіті літ. 

Врешті, що б вони не вигадали, це було дуже ризиковано.

☆☆☆

Гофмейстер стояв у верхній галереї палацового архіву, біля високого столу, роздратовано перевіряючи рахунки на м'ясо та напої, коли тишу порушив стукіт підборів. Для заичайного писаря вони були занадто швидкими та впевненими. Чоловік підняв очі та його губи відразу роздратовано сіпнулися.

Головна фрейліна принцеси зупинилася по інший бік столу:

— Пане гофмейстере, я сподівалася знайти вас у вашому кабінеті, але мені сказали, що ви вже пішли сюди, — почала вона замість привітання.

— Архів вимагає порядку не менше, ніж ваші плітки, — сухо відповів він, навіть не відклавши перо. — Чого вам потрібно? Якщо це знову щодо охоронця принцеси, то моя відповідь незмінна. 

 — Це щодо літнього гардероба Її Високості, — Крісті поклала на стіл скручений аркуш із його ж печаткою. — Виділити на літо місцеве сукно і вибілений льон замість філандського шовку? Ви, мабуть, переплутали списки для спадкоємиці престолу зі списками для служниць.

Гофмейстер зітхнув так, ніби розмовляв із нерозумною дитиною.

— Країна двадцять років була у прірві. Скарбниця не гумова. Ми економимо на всьому, щоб відновити армію та маєтки, а не щоб обшивати двір в іноземне мереживо. Втім, не очікую, що ви зрозумієте різницю між державним бюджетом і сільським ярмарком.

«Але ти сидів на дупі рівно при Гордію та аж ніяк не переживав через це»

Очі Крісті небезпечно звузилися, але голос залишився крижаним:

— Я чудово розумію різницю між економією та приниженням династії. За статусом принцесі належить шовк, навіть якщо вам доведеться продати для цього половину палацових коней. Я вимагаю надати мені бухгалтерські реєстри за кінець шістнадцятого століття. Я знайду прецедент і доведу вам, скільки метрів тканини належало спадкоємиці роду де Аурельо. 

— Вимагаєте? — він вигнув брову, дивлячись на неї з ледь прихованою зневагою.

Кілька секунд вони мовчки міряли одне одного поглядами. Гофмейстер чудово розумів, що ця байстрючка не відчепиться. Вона буде стояти тут і пиляти його до вечора, заважаючи працювати.

— Писарю! — гукнув він у глибину залу. — Видайте Головній фрейліні «Реєстри палацового утримання» за період до Мідних. Усі п'ять томів.

Він перевів погляд на Крісті, яка вже переможно сідала за вільний стіл біля вікна.

— Читайте на здоров'я. Сподіваюся, до вечора ви освоїте хоча б зміст. А я маю перевірити стан давніх документів. І дуже прошу, не турбуйте мене, якщо тільки палац не почне горіти.

Гофмейстер різко розвернувся, взяв зі столу масивний ліхтар і попрямував до вузьких кам'яних сходів, що вели на глибші рівні старого архіву.

Крісті провела його поглядом. Як тільки важкі двері внизу глухо грюкнули, відрізаючи його від решти світу, вона відкрила перший том реєстрів. Дівчина поклала руки на розгорнуті сторінки, заплющила очі і м'яко, невидимою ниткою потягнулася у темряву за ним.

«Документ на місці. Пацюк у клітці. Чекатиму моменту»

У відповідь в голові пролунало тихе пирхання Емми.

«Первородна Гармонія бережи нас»