10.1

Бути тривожною людиною іноді не так вже й погано. Саме про це думала Емма, сидячи на уроці з державного права.

Вона прокинулася, як тільки перші промені Златана почали розфарбовувати небо. Накинувши на плечі накидку дівчина почала міряти кімнату кроками. Не можна було дозволити, щоб хоч хтось засумнівався у справжності документа, та Відбору загалом. Вона не могла просто підійти до архіваріуса та попросити потрібні папери. Бо потім хтось міг невчасно згадати, що вона цікавилася ними, та якось зіставити.

Увесь час сніданку, дівчина програвала в голові варіанти майбутньої розмови з учителем права. 

Через п'ятнадцять хвилин уроку, коли він розповідав про дипломатичні стратегії утримання кордонів, вона вирішила діяти.

— Професоре, — Емма підняла руку, звертаючи на себе увагу чоловіка в літах. — Пробачте. Проте, будьмо відвертими, останні сто років ми переважно втрачаємо. А два роки тому через війну з Роеном втратили землі на півночі Алісії, Корделії та Летії. Тепер, коли Золотий дух створив стіну між нами та королівством, ми не можемо піти туди зі зброєю, нам залишається лише дипломатія.

​Професор важко зітхнув, поправивши окуляри.

— На жаль, Ваша Високосте, ви маєте рацію. То були важкі часи для корони. 

​— Тому мене цікавить прецедент. Мені зрозуміло, коли ми втрачаємо землі у війні, але чи бувало так, що ми віддавали їх без бою? Коли утримувати їх ставало просто невигідно? 

​Професор пожвавився, радіючи цікавості принцеси.

— Блискуче запитання. Історично це називається «юридична консервація». Імперія ніколи не визнає слабкості, вона лише оптимізує витрати.

​Емма вдавано позіхнула, граючись пером.

— Тобто ми просто кидаємо свої землі?

​— Ми позбавляємо їх фінансування. Найяскравіший прецедент був за часів імператора Олекси де Аурельо. Він побудував мережу острівних форпостів для захисту від піратів. Але за двадцять років загроза зникла, а доставляти туди провізію було шалено дорого. Тому він просто викреслив їх із військового балансу. Людей забрали, а фортеці залишили гнити.

​— Але ж юридично це досі наші землі?

​— Звісно. В архівних реєстрах Військової канцелярії вони досі значаться як «законсервовані об'єкти імперії». Якщо хочете зрозуміти, як працює державна машина, подивіться якось фінансові звіти Каталі. Наприкінці п'ятнадцятого століття цілі острови списували одним розчерком пера.

Емма кивнула, зробивши кілька записів у своєму конспекті.

Через годину, коли професор пішов, дівчина підізвала до себе Крісті.

— Здається я знаю де можна знайти потрібний форпост, — прошепотіла вона їй на вухо. — Можемо вирушати відразу після чаювання.

Емма зітхнувши, кинула погляд на фрейлін, які крутилися біля столику, розставляючи чашки.

— Іноді мені шкода, що я не можу довіряти їм… до кінця. Наче непогані дівчата, але навіть попри твої перевірки, вони можуть засунути ніж у спину.

Крісті запитально підняла брову, скосивши очі на фрейлін.

— Не буквально, — швидко додала Емма.

«Ліза прекрасна мила дівчина, але за нею стоїть Канцлер. Вона давала присягу не стільки мені, а скільки імператору. Тому якщо я зроблю якийсь невірний крок, вона це не стане приховувати. Все на благо імперії. Інші… інші такі ж самі.»

«Мені шкода... Але у тебе є я. Від мене не сховається жодна зрадницька думка, — Крісті підморгнула їй. — Якщо хтось захоче скористатися своєю близькістю до тебе, я його візьму на себе» 

Емма прикрила рот долонею, ховаючи посмішку.

«Якщо у когось раптом стануться проблеми з туалетом я удам, що не бачила, як ти підсипаєш проносне»

   Крісті підтиснула губи, повернувшись до вузького стола з порцеляновими статуетками жінок у гарних сукнях, що стояв впритул до великого ростового дзеркала. Кутики губ ледь сіпнулися вгору. Хоч першопричина цього жарту була болючою для самої Крісті, вона сама часто любила це згадувати. Два роки тому, коли дівчина ще не була в ордені, і коли її сила тільки прокидалася, Крісті почула у думках, як наречений хотів скоріше втекти на побачення до її кращої подруги. Врешті стосунки зруйнувалися, і він вирішив одружитися з тією, а Крісті на їхньому весіллі підсипала їм у їжу проносний засіб. 

Але навряд дівчина на це наважилася не відчувши, що Гармонія шукає таких як вона. Вони її забрали до себе у той самий день, через що вона уникнула розправи. Тоді пізніше про це гомоніло не одне село, й навіть складалися глузливі пісні, бо горе-наречений одумався, а подружка лютувала звинувачуючи її в привороті. 

Зараз колишня подруга та її чоловік досі живуть у своєму селі та за чутками були не дуже щасливими. Крісті це тішило. Зрада має каратися.

«Домовилися.» — Крісті широко посміхнулася, відчуваючи, як груди заповнює тепло.

  ☆ ☆ ☆