Розділ 8

Я до болю стиснула зуби, змушуючи себе встати повільно і ввічливо побажати батькові хорошого дня, хоча всередині все кричало від бажання якнайшвидше вибігти з його покоїв. Вийшовши в коридор, я рішуче зробила крок до Крісті, ледь не забувши про Охоронця, що стояв неподалік.

— Крісті, у мене розболілася голова, — промовила я вголос. — Хочу трохи полежати у себе, а ти почитаєш мені щось.

Крісті миттю вловила мій настрій.

— Покликати лікаря? — про людське око спитала вона.

Я заперечно хитнула головою.

«Здається, я знаю, як мені вийти заміж за Васю!» — серце різко вдарило в ребра. На тому кінці телепатичного зв'язку я відчула її німе запитання. — Прийдемо до мене — усе розкажу. Мені буде потрібна твоя допомога. І, можливо, Богдана. Як гадаєш, ми зможемо відвідати резиденцію?»

«Дивлячись для чого. І ти ж розумієш, що разом з нами попреться ще охорона», — відгукнулася подруга.

«А Богдан не збирається у столицю?»

Я йшла коридором так швидко, як тільки дозволяли важкі спідниці сукні. Крісті ледь встигала за моїм широким кроком. На щастя, те, що моя головна фрейліна телепат, знало лише дуже вузьке коло людей. Збоку все виглядало так, ніби ми просто кудись поспішали.

«Він планував через тиждень», — не забарилася з відповіддю Крісті.

«Погано. Я не можу так довго чекати».

Я помітила, як брови Крісті ледь поповзли вгору, а губи стиснулися в передчутті того, що я задумала.

Ми якраз увійшли в малу вітальню. Молодші фрейліни відразу відклали книжки та скочили на ноги. Я ковзнула поглядом по Лізі, рудоволосій дівчині в зеленій сукні, та, не збавляючи кроку, пройшла у свою спальню. Вона була низького зросту, з прямими плечима та пухкими щоками, округлості яких бракувало в інших місцях. На фоні інших Ліза виглядала майже дитиною.

Мене знову накрила гаряча хвиля обурення: як Канцлеру взагалі спало на думку сватати її моєму батьку? Уявити не могла, що в мене може з'явитися мачуха, молодша за мене.

«Тому треба скоріше вийти заміж та народити кілька спадкоємців».

До цього часу я зовсім не горіла бажанням так рано заводити дітей, тим паче знаючи, як важко можуть проходити вагітність та пологи. Але іншого варіанту не було. Якщо я хочу бути королевою. Тобто імператрицею. Треба рухатися швидше, ніж інші.

Я силою змусила себе відкинути роздуми про вагітність, чудово знаючи, куди інакше поскочуть мої думки. Бо вони, на відміну від тіла, були далеко не такі невинні. Магія істинності тільки те й робила, що постійно підживлювала фізичне тяжіння. Навіть дивно, що за ці два роки ми з Васею зупинялися лише на поцілунках. Приклавши холодні долоні до щік, я відчула, як сильно вони палають.

«Щоб вам там гикалося», — подумки звернулася я до Золотого Духа Гармонії, яка й пробудила в нас цю парну силу. Де б вона зараз не була. Навряд чи Рада та Альбрехт могла мене почути, бо вони зникли з цього часу ще два роки тому. Але в грудях раптом потеплішало, завібрувало, ніби від ледь чутного сміху.

«Первородні ви свині, — вже без злості майнула думка. — Я пам'ятаю, як ви трусилися за кожного з нас. Тому ніколи не повірю, що так легко дали б нам після всього згоріти. Ти ж, Альбрехте, не просто так розказав, що Вася в мене закоханий. Можливо, ти хотів, щоб ми до чогось додумалися?»

Я завмерла посеред спальні, повністю занурившись у ці роздуми та переставши помічати все навколо. Здається, пройшло кілька хвилин, перш ніж я згадала, що тут є ще Крісті. Дивно, що подруга ніяк не відреагувала на мій внутрішній монолог. Повернувши голову, я побачила, що головна фрейліна спокійно сидить у кріслі, спершись ліктем на підлокітник і підперши підборіддя кулаком. В її очах горіла відверта цікавість.

— Я випадково закрила від тебе думки? — здогадалася я.

Крісті кивнула.

— Пробач. Я, здається, знаю, як мені вдало вийти заміж, — завбачливо прошепотіла я, кинувши обережний погляд на двері. — Нас хтось підслуховує?

Крісті на мить застигла, прислухаючись до простору, а потім кивнула.

— Одна з фрейлін сидить тепер майже біля дверей. Але вона нічого не почула. Я можу прогнати їх, якщо хочеш.

Я важко видихнула, набрала в легені побільше повітря та голосно, щоб точно почули в коридорі, промовила:

— Можеш зайнятися своєю вишивкою. Почитаєш мені потім.

Крісті підняла брову та беззвучно пирхнула.

— Так, принцесо. Відпочивайте, я поряд, якщо буду потрібна.

«Розказуй».

Я різко розвернулася, підійшла до ліжка й опустилася на матрац, відчувши, як він пружинить під моєю вагою.

«Я хочу провести відбір наречених».

Крісті запитально підняла брову.

«І як це допоможе Васі? Ти ж не забула, що в його роду не було прихованих принців».

«Не забула».

«Ти хочеш підробити його родовід?» — Крісті навіть очі ширше відкрила від такої крамольної думки.

«Та ні. У це навряд чи хтось повірить. Я хочу провести такий відбір, у якому зміг би взяти участь будь-хто. Розумієш? Представник будь-якої верстви населення».

Тепер шок на обличчі Крісті змінився відвертим скепсисом.

«Ага. Раз плюнути. Думаю, імператор буде зовсім не проти».

«Якщо все правильно обставити, він не стане довго сперечатися. Я цими днями багато читала історичних трактатів…»

«І що, в одному з них є інформація про можливість такого нерівного відбору?»

«Немає. Але… — я відчула, як по венах розливається гарячий, знайомий азарт. — Ми можемо його створити! Підробити документ».

Крісті відкрила рот, готуючись швидко щось заперечити, та так і залишилася сидіти мовчки. От тобі й спадкова принцеса…

— Як ти собі це уявляєш? — Крісті нарешті змогла вичавити з себе хоч щось.

Я знітилася й мимоволі почала кусати кінчик губи.

— Я ще цього не знаю. Тому мені й треба ваша з Богданом допомога.

Очі Крісті округлилися — було видно, як вона намагається вкласти в голові абсурдність того, що щойно почула.