Розділ 8

Тільки богам відомо, скільки їй знадобилося витримки, щоб не кинутися з вітальні ще тоді. Побажавши батькові хорошого дня, Емма вийшла в коридор і рішуче зробила крок до Крісті, збираючись негайно поділитися своєю ідеєю. Боковим зором дівчина побачила Охоронця, про якого вже щасливо забула. 

— Крісті, у мене розболілася голова. Я хочу полежати трохи у себе, а ти почитаєш мені щось.

Крісті кивнула, зрозумівши, що тій насправді треба поговорити. 

— Покликати лікаря? — про людське око спитала вона. 

Емма хитнула головою. 

«Здається, я знаю, як мені вийти заміж за Васю! — очі дівчини блиснули. На тому кінці зв'язку відчувалося німе запитання. — Прийдемо до мене — я тобі все розкажу. Мені буде потрібна твоя допомога. І, можливо, Богдана. Як гадаєш, ми зможемо відвідати резиденцію?» 

«Дивлячись для чого. І ти ж розумієш, що разом з нами попреться ще охорона.» 

«А Богдан не збирається у столицю?» 

Емма, швидко переступаючи ногами, йшла коридором. Крісті, не відстаючи, дріботіла за нею слідом. На щастя, те, що її фрейліна — сильний телепат, знало невелике коло людей. Збоку все виглядало так, ніби вони просто кудись поспішали. 

«Він планував через тиждень», — не забарившись, відповіла Крісті.

«Погано. Я не можу так довго чекати.» 

Брови Крісті ледь помітно поповзли вгору, а губи стиснулися в передчутті того, що задумала її принцеса. 

Вони якраз прийшли в малу вітальню. Фрейліни відразу відклали книжки та скочили на ноги. Емма ковзнула поглядом по рудоволосій дівчині в зеленій сукні та, не збавляючи кроку, зайшла у свою спальню. Ліза була низького зросту й до того ж мала прямі плечі та пухкі щоки, округлості яких бракувало в інших місцях. На фоні інших вона виглядала майже дитиною. 

Емма знов відчула хвилю обурення: як Канцлеру взагалі спало на думку сватати її батьку Лізу? Вона уявити не могла, що в неї може з'явитися мачуха, молодша за неї. 

«Тому треба скоріше мені вийти заміж та народити кілька спадкоємців.» 

До цього часу Емма не дуже горіла бажанням так рано заводити дітей, тим паче знаючи, як важко можуть проходити вагітність та пологи. Але іншого варіанту не було. Якщо вона хоче бути королевою. Тобто імператрицею. Треба рухатися швидше, ніж інші. 

Дівчина спробувала відкинути роздуми про майбутню вагітність подалі, знаючи, куди поскочуть її думки. Бо вони були, на відміну від тіла, не такі невинні. А до того ж магія істинності тільки те й робила, що підживлювала бажання. Дивно, що за ці два роки вони зупинялися лише на поцілунках. Приклавши руки до щік, Емма відчула, як вони палають.

«Щоб вам там гикалося, — дівчина згадала Золотого Духа Гармонію, який і пробудив у них цю парну силу. — Де б ви не були.» 

Навряд чи Гармонія її могла почути, бо, казали, вона зникла з цього часу ще два роки тому. Але в грудях, там, де було серце, потеплішало, завібрувало, ніби від ледь чутного сміху. 

«Первородні ви свині, — вже без злості подумала Емма. — Я пам'ятаю, як ви трусилися за кожного з нас. Тому ніколи не повірю, що так легко б дали нам після всього згоріти. Ти ж, Альбрехте, не просто так розказав, що Вася в мене закоханий. Можливо ти хотів, щоб ми до чогось додумалися?» 

Емма стояла посеред спальні, дивлячись скляним поглядом перед собою. Здається, пройшло кілька хвилин, коли вона згадала, що, окрім неї, тут є ще Крісті. Дивно, що подруга ніяк не відреагувала на хід її думок. Повернувшись, Емма побачила, що головна фрейліна сидить у кріслі, поставивши лікоть на підлокітник та підперши кулаком підборіддя. В очах Крісті горіла цікавість. 

— Я випадково закрила від тебе думки? — здогадалася Емма. Крісті кивнула. — Пробач. Я, здається, знаю, як мені вдало вийти заміж, — принцеса завбачливо прошепотіла, кинувши погляд на двері. — Нас хтось підслуховує? 

Крісті на мить застигла, прислухавшись, а потім кивнула. 

— Одна з фрейлін сидить тепер майже біля дверей. Але вона нічого не почула. Я можу прогнати їх, якщо хочеш. Емма важко зітхнула, а потім набрала в легені більше повітря та голосно промовила: 

— Можеш зайнятися своєю вишивкою. Почитаєш мені потім. 

Крісті підняла брову та тихо пирхнула. 

— Так, принцесо. Відпочивайте, я поряд, якщо буду потрібна. 

«Розказуй.»

Емма, крутнувшись на каблуках, підійшла до свого ліжка й сіла на матрац. Він під нею пружинив. 

«Я хочу провести відбір наречених.» 

Крісті запитально підняла брову. 

«І як це допоможе Васі? Ти ж не забула, що в його роду не було прихованих принців.» 

«Не забула.» 

«Ти хочеш підробити його родовід?» — Крісті, шокована такою думкою, широко відкрила очі. 

«Та ні. У це навряд чи хтось повірить. Я хочу провести такий відбір, де б зміг взяти участь будь-хто. Розумієш? Будь-яка верства населення.» 

Тепер замість шоку в очах Крісті з'явився скепсис. 

«Ага. Раз плюнути. Думаю, імператор буде за.» 

«Якщо все правильно обставити, то він не стане довго сперечатися. Я у ці дні багато читала історичних трактатів…» 

«І що, в одному з них є інформація про можливість такого нерівного відбору?» 

«Немає. Але… — очі Емми спалахнули вже знайомим азартом. — Ми можемо його створити! Підробити документ.» 

Крісті відкрила рот, щоб швидко щось заперечити, та так і залишилася сидіти. От тобі й спадкова принцеса…