Розділ 2

Через годину Емма повернулася у свої покої. Там на неї вже чекала Крісті, розкинувшись в кріслі та підперши кулачком щоку. Почувши її, дівчина позіхнула, знуджено піднявши очі.

— Було щось цікаве за цей час? — спитала Емма, проходячи вглиб кімнати. 

Крісті похитала головою, стримавши позіхання.

— Кликати служниць?

Емма махнула рукою, впавши у крісло поруч, закривши очі долонею. Навряд вона зможе заснути найближчим часом. 

Крісті мовчки торкнулася срібного дзвіночка, і за мить до кімнати нечутно ковзнули три молодші камеристки. Вони рухалися покоями, наче добре видресирувані тіні, миттю розділивши обов'язки. Емма піднялася, даючи їм можливість зайнятися застібками на її сукні. Жінки неймовірно швидко позбавили принцесу від темного шовку, корсажа та спідниць. ​Емма стояла нерухомо, наче порцелянова лялька, дозволяючи чужим рукам поратися навколо себе. Думками вона була далеко звідси. 

 Щойно на її плечі опустився невагомий нічний халат, служниці відступили на крок, синхронно зробили глибокий реверанс і так само безшумно розчинилися за дверима, залишаючи подруг наодинці.

Дівчина опустилася на пуф перед дзеркалом. Крісті взяла зі столика срібний гребінь та почала повільно розчісувати її густе золоте волосся. Тиша розтягувалася, важко осідаючи на кімнату. 

— Що ти вже задумала?! — не витримала Крісті. — Кажи. Бо я навіть без магії це бачу.

Принцеса рвучко повернулася до неї. В її очах палахкотіли шалені вогники.

— Е ні… — заперечила Крісті, розгадавши задум подруги. — Зараз вам небезпечно бачитися. 

— Тільки на хвилиночку!

— Навіть на секундочку. Не можна. У вас будуть проблеми. Подумай про нього якщо на себе байдуже.

Емма ображено підтиснула губи.

— Наче я можу думати про щось інше. Ми не можемо це ось так залишити. Він же загине далеко від мене. От чого ця дурна істинність діє тільки на нього? Чи Золотий Дух зовсім не думав, наділяючи нас цією силою, як я буду почувати себе? !

— Вася знав на що йде. Під час війни його сила дуже допомогла нам. Я не казала, але Богдан вже шукав якісь лазівки, щоб залишити його поряд з тобою. І не в ролі таємного коханця. Бо на це Вася ніколи не погодиться.

— Дякую, — плечі Емми опустилися. — Коли ти його востаннє бачила? — спитала дівчина, подивившись у теплі медові очі подрузі.

— Сьогодні уві сні.

— А фізично?

Крісті пирхнула, накрутивши на палець темне пасмо.

— Близько місяця. У нього зараз багато справ у ордені. Та й в мене тут.

— Тоді може я дам тобі на завтра вихідний? Поїдеш до чоловіка, — в потемнілих очах Емми знов застрибали вогники. 

Крісті підтиснула губи та хитнула головою.

— Щоб ти змогла таємно прокрастися до Васі? — розгадала її замисел. — Зовсім голову втратила?

— Хто б казав, — буркнула Емма втративши запал. — Я сьогодні чула як одна з моїх служниць пліткувала про мого охоронця! Ці безсоромні дівки сміють ще фліртувати з ним. Щоб ти зробила якби хтось поклав око на твого Богдана?

Крісті замислилася на деякий час, а потім на її губи ковзнула крива посмішка.

— Я б перетворила їхнє життя на пекло.

— Ну от і я про це. Тільки ти це можеш зробити, а я маю сидіти мовчки, коли на шию Мого хлопця хтось вішається.

Крісті важко зітхнула, знов повернувши Емму до дзеркала, та продовживши розчісувати волосся.

— Я дізнаюся хто це, та покараю. Але ти маєш бути обережною.  

 Крісті закінчивши з волоссям, мовчки стиснула плече Емми на знак підтримки.

— Я піду до себе. Якщо знадоблюся, клич.

Головна фрейліна вклонившись, вийшла, залишивши принцесу саму у спальні.

 Емма забралася в холодне ліжко, згадавши, що перед цим відмовилася, щоб його трохи підігріли магією. Зараз це було їй на руку, бо що як не холод може заспокоїти гарячі та безсилі думки. Дівчина сіла рівно, склавши руки на ковдрі. Пальці ледь посиніли від холоду. Прикусивши губи, вона міцно замружилася, стримуючи болючі сльози.

— Я хочу назад…

Цей спогад вона берегла, мов безцінний діамант. Тоді вони певний час переховувалися в лісі на півдні країни разом з іншими повстанцями.

Емма стояла перед наметом Василя, гріючи диханням руки. У її наметі було прохолодно — обігрівальна магія чомусь не діяла. Дівчина сподівалася, що він зарадить цій біді.

Озирнувшись, чи ніхто за нею не стежить, вона швидко прослизнула всередину. Вася ще не спав: він лежав, щільно закутавшись у ковдру. Тут також було холодно.

— Не спиш?.. — прошепотіла вона, ніяково переступивши з ноги на ногу. — А чого в тебе так холодно?

— Не знаю. Раптом перестали діяти чари. Такі проблеми не тільки в нас, — хлопець сів.

Дівчина мимоволі почала покусувати нижню губу, і Вася це помітив.

— Ми можемо піти пошукати когось з дівчат. Разом спати тепліше. Або… — щоки хлопця залилися рум’янцем. Це було помітно навіть у тьмяному світлі. — Я можу спробувати застосувати свою силу Щита.

— А ти можеш? — дівчина просяяла.

Вночі було вже дуже холодно, особливо в цій частині лісу. Вася нервово ковтнув, дивлячись на неї знизу вгору.

— Ти повинна лягти поруч зі мною. Тільки так я зможу передати тобі своє тепло, — швидко вимовив він, відвівши погляд на кухоль з водою, що стояв на табуретці. Хлопець знов ковтнув і тільки тоді наважився підняти на неї очі. Емма стояла, відкривши рота, а на її щоках, як і в нього, грав рум’янець. — Давай я зараз встану і ми когось знайдемо.

— А якщо хтось дізнається? — її голос затремтів. — Батько мені голову відірве.

— Ти ж мене знаєш. Я за цей час не давав приводу для поганих думок. Всі знають, що я твій охоронець. Не більше.

— Ти мій друг. — Емма підійшла, сівши навпочіпки біля імпровізованого ліжка та притримуючись однією рукою для рівноваги. Опустивши очі, вона швидко облизала пересохлі губи. Вася, вловивши цей жест, помітно напружився. — Може, я ляжу в іншому кінці намету?