Глава 10

Цей день був для Лянь Юнь і Цзінь Шеня особливим. Їхнє одруження було не тільки поєднанням двох сердець, але й символом перемоги їхніх випробувань, боротьби з інтригами та зміцнення їхніх почуттів через час і довіру. Всі деталі були продумані, навіть найменші. Традиції китайського весілля вимагали неймовірної уваги до дрібниць, і саме це зробило їхнє свято неповторним.

Лянь Юнь зібрала всю свою майстерність для створення весільного одягу, як для себе, так і для Цзінь Шеня. Вона сама виготовила два костюми — один для себе, а другий для нього.

Для свого весільного вбрання Лянь Юнь вибрала традиційне червоне сукня, що символізувало удачу, радість і благословення для пари. Вона обрала тканину з високоякісного шовку, яка мала гарний блиск і відчуття гладкості, що віддзеркалювалося навіть при найменшому русі. Кожен рух її тіла немов створював хвилі світла, які танцювали по тканині.

Сукня була прикрашена вишивкою, що складалася з елементів символів удачі: драконів, феніксів і квітів лотосу. Це були старовинні китайські мотиви, які не лише демонстрували її майстерність, але й несли глибокий зміст — дракон був символом чоловічої сили і могутності, а фенікс — жіночої мудрості та краси. Лотос же символізував чистоту душі і духовне відродження. Вишивка була виконана золотими нитками, що додавало розкоші і вишуканості її образу.

Крім того, на її голові була традиційна весільна шапочка із червоними і золотими квітами, що закріплювалися золотими нитками. В її руках була квітка бамбука, символ збереження миру та гармонії в родині.

Для Цзінь Шеня Лянь Юнь також створила традиційний весільний одяг, який відповідав його статусу радника і військового. Його костюм був виготовлений з темного, але розкішного шовку, що підкреслював його поставу і велич. Сукня була темно-бордового кольору з золотими обробками по краях рукавів і по лінії швів. Кожен штрих був ретельно продуманий, щоб костюм виглядав гідно і символічно.

Особливою рисою його вбрання були вишивка і аплікації у вигляді дракона, який обвивав собою його плечі та частину спини, що символізувало його велич і силу. У костюмі також була присутня смуга золотої нитки, яка проходила по всьому вбранню, що означала єдність з імперією і її спадщиною.

Його одяг був доповнений традиційним червоним поясом, що закріплював костюм і підкреслював його фізичну силу та мужність. Він не носив традиційної весільної шапочки, замість цього на голові він мав вінок із червоних квітів — символ вірності та гармонії.

Церемонія одруження відбувалася в імператорському саду, під старими деревами, у серці палацу. Повітря було наповнене ароматами квітів, і тонке світло від китайських ліхтарів огортало їх, коли вони стояли разом, готові поєднати свої долі.

Зустріч у храмі була сповнена ритуалів: три поклони перед родиною та святими духами, запалення свічок для взаємної вірності і визнання благословення всіх предків. Лянь Юнь і Цзінь Шень клялися один одному вірністю, і обмінювалися клятвами, що разом вони здолають усі труднощі, що чекають їх у майбутньому.

Весь двір зібрався, щоб побачити цей важливий момент — союз між двома людьми, які не тільки стали частиною великої імперії, але й творили свою власну історію любові та відданості.

Після урочистої частини церемонії, коли всі ритуали були виконані, і обітниці були дані, настав момент, що мав залишити слід у серцях Лянь Юнь і Цзінь Шеня на все життя. Їхні погляди зустрілися, і між ними панувала тиша, сповнена глибоких почуттів і емоцій. Все навколо ніби затихло — тільки вони, двоє, існували в цьому світі.

Цзінь Шень обережно підняв руку, і його пальці торкнулися обличчя Лянь Юнь, ніби він хотів переконатися, що це справжнє, що вона дійсно тут, з ним, після всього, що вони пережили. Він був її захисником, її другом, і тепер — її чоловіком.

Лянь Юнь дивилася на нього з повною довірою і легким усміхом. В її серці все було ясно, хоча слова залишалися недомовленими. Вона не могла відповісти йому так, як він, можливо, очікував, але його вчинки, його надійність і сила говорили більше за будь-які слова.

Цзінь Шень нахилився ближче, його обличчя наблизилося до її, і його погляд був повний пристрасті, якої вони обидва так довго чекали. Кожен момент цього поцілунку був випромінений емоціями, які вони стримували від самого початку — від першого погляду до останнього кроку на цьому довгому шляху, що привів їх до цього моменту.

І ось, коли їхні губи нарешті зустрілися, це був не просто поцілунок. Це був поцілунок, наповнений усім, що вони пережили разом. Це був поцілунок, що з’єднував їхні душі, позначаючи початок нового життя. Шелест шовку їхніх весільних костюмів зливався з їхніми серцями, що билися в унісон, і все навколо здавалося розплавленим в одному єдиному моменті.

Лянь Юнь відчула, як її серце починає битися швидше, і хоча вона завжди була стриманою, ця мить зняла всі перепони. Всі їхні випробування, усі страхи і сумніви — вони залишилися позаду. Тепер вона відчувала лише глибоку прив'язаність і ніжність до цього чоловіка, який став її підтримкою, її другом і тепер — чоловіком.

Цзінь Шень тримав її ніжно, але з такою впевненістю, що вона відчула себе в безпеці. Це було більше, ніж любов. Це була єдність двох душ, що знайшли одне одного у вирі подій і боротьби.

Коли поцілунок завершився, вони не відпустили одне одного одразу, їхні погляди залишались переплетеними, і всі навколо змогли побачити — їхній зв'язок був міцніший за всі інтриги палацу, сильніший за всі перешкоди.

Всі, хто був присутній на церемонії, стояли вражені, але не сміли порушити цю священну тишу, бо це був не просто момент, коли двоє людей стали однією родиною. Це був момент, який змінив все — не лише їхні долі, але й їхнє майбутнє в імперії, де вони тепер були єдиним цілим.

Цзінь Шень і Лянь Юнь сиділи разом у розкішній кімнаті, де вогонь у каміні м’яко тремтів, освітлюючи їхні обличчя. Вечірній вітер приносив прохолоду, але в серцях героїв розцвітала інша, сильніша емоція — спокуса, бажання, яке нарешті дало їм право бути на самоті.