Глава 1

Лянь Юнь, молода швачка, яка вирізняється своїм неперевершеним талантом у створенні одягу для імператорського двору, працює в тихій майстерні при світлі лампи. Її руки, вміло тримаючи голку, рухаються з грацією, а тканина під її пальцями оживає, перетворюючись на шедевр. Її роботи настільки витончені, що про них говорять навіть за межами столиці, називаючи Лянь Юнь "майстринею, яка шиє долю".

Одного вечора, коли місяць проливає сріблясте світло через дерев'яні віконниці, Лянь Юнь отримує несподіваний подарунок від матері — тонку золоту нитку, сховану в невеликій лакованій скриньці. Її мати, згорблена від років важкої роботи, кладе нитку на долоню доньки, її очі випромінюють сум і гордість водночас.

"Це нитка нашої родини," — шепоче мати, торкаючись плеча Лянь Юнь. — "Вона не просто прикраса. Це символ нашої честі та свободи. Нитка пройшла через руки багатьох поколінь, але тепер вона твоя. Її сила в тому, що вона допомагає знайти істинний шлях навіть у найтемніші часи."

Лянь Юнь, вражена силою слів матері, обережно торкається нитки. Її золотистий блиск здається майже живим, і вона відчуває дивне тепло, що йде від нитки до її серця.

Таємниця нитки криється в її легендарному походженні. Колись вона належала мандарину, який заради свободи пожертвував усім, що мав. У ній переплелися сміливість, мудрість і сподівання. Лянь Юнь відчуває, що нитка пов'язує її не лише з предками, а й з чимось значно більшим — можливо, з її власною долею.

Цієї ночі вона вирішує вшити золоту нитку в одну з імператорських шат, зробивши її частиною великої історії. Але вона ще не знає, що цей вчинок стане початком ланцюга подій, які змінять її життя назавжди.

Тим часом у палаці назріває політична буря. Молодий радник імператора Цзінь Шень працює над розгадкою змови, яка загрожує імперії. Нічого не підозрюючи, долі Лянь Юнь і Цзінь Шеня вже починають переплітатися, як нитки в шовковій тканині, утворюючи візерунок, що стане легендою.

Ранок у палаці розпочався звуками дзвонів, що лунали з головної брами. Сонце повільно здіймалося над черепичними дахами, забарвлюючи їх у золотаві тони. Лянь Юнь, як і завжди, поспішала до майстерні, що знаходилася у південному крилі палацу. Її завданням було завершити нову мантію для імператриці до майбутнього свята врожаю.

Ця мантія мала бути особливою: імператриця замовила шовковий одяг із вишитими золотими феніксами — символом відродження та благословення. Лянь Юнь вирішила використати золоту нитку, яку отримала від матері, для створення головного акценту у візерунку.

Зустріч із Цзінь Шенем
У той самий час Цзінь Шень, як завжди, проводив ранок у залі радників. Сьогодні обговорювалися тривожні новини: у провінціях почали з’являтися бунтівні настрої серед селян, невдоволених податками. Радники пропонували жорсткі заходи, однак Цзінь Шень виступив проти.

"Придушення лише посилить невдоволення," — заявив він, обернувшись до імператора. — "Ми повинні слухати народ, а не змушувати його замовкнути."

Його слова викликали обурення серед старших радників, але імператор, вражений сміливістю молодого радника, наказав дати Цзінь Шеню більше повноважень у цій справі.

Після засідання Цзінь Шень вирішив прогулятися садом, щоб розвіяти думки. Саме там він випадково побачив Лянь Юнь, яка несла у кошику шовкові тканини, поспішаючи до своєї майстерні. Її зосереджене обличчя, на яке падало світло ранкового сонця, привернуло його увагу.

Вона промайнула повз, не помітивши його, і він лише встиг помітити блиск золотої нитки, що стирчала з її кошика.

"Хто ця дівчина?" — подумав він, але відповіді не отримав, адже слуга, що йшов за ним, нічого про неї не знав.

Виклик імператриці
До вечора Лянь Юнь викликали до імператриці для попереднього огляду мантії. Вона йшла до імператорських покоїв із трепетом, адже це була її перша особиста зустріч із володаркою.

Зала, в якій знаходилася імператриця, була оздоблена білим шовком і перлинами. Вона сиділа на високому троні, оточена придворними дамами. Її погляд, холодний і пронизливий, ковзнув по Лянь Юнь.

"Ти шила цю мантію?" — запитала імператриця, піднімаючи тканину і розглядаючи золотий фенікс, що здавався живим завдяки сяйву золотої нитки.

"Так, ваша величність," — відповіла Лянь Юнь, низько вклоняючись.

Імператриця замовкла, оцінюючи роботу. Потім вона кивнула, що слугувало знаком схвалення.

"Твоя майстерність вражає. Ти отримаєш нове завдання. Мені потрібен новий одяг для імператора, і ти займешся цим особисто."

Лянь Юнь була збентежена, але прийняла наказ, розуміючи, що це велика честь і ще більший ризик.