Добре що мені хватило розуму вибігти швидко з ломбарду перш ніж працівник ломбарду прийшов в себе і заблокував двері
Жорік і Влад побігли за мною слідом но залишилися по ту сторону заблокованих дверей в приміщенні.
А я! А що я! Ноги в руки і побіг в сторону гуртожитку, я не розумів чому біжу і що маю далі робити я просто біг не зупиняючись.
Під час бігу блиск золота моїх нігтів бив мені в очі і я звернув у провулок будинків на вузьку тупікову вулицю.
Там я на руки одягнув рукавиці і блиск золотих нігтів зник в рукавицях, я присів на ноги обняв голову двома руками в рукавицях і спробував зібратися з думками.
Моя голова була перевантажена думками страху, і я в ці тупікові вулиці просидів так годину в може й більше
Трохи заспокоївшись і взявши себе в руки я підвівся на ноги і вже повільно впевненими кроками пішов в гуртожиток.
До ходячи до гуртожитку я побачив перед входом в гуртожитку дві поліцейські машини і я дуже злякався
Я одягнув капішон на голову і пішов в протилежну сторону.
Я йшов зігнувши голову і опустивши очі до землі в нікуди і розумів що полювання на мене офіційно розпочато....
ДАЛІ БУДЕ