Золота квітка. Шлях додому

Остання битва

   Проходили дні. Все було тихо, ніби весь світ заснув та до чогось готувався. Надіюсь Генрі та Віктор попередили людей не ходити у ліс, хоч демони не показувались. Вони готувались нападати і ми це знали. 

   Патрульні вовки були у всіх напрямках лісу та на околицях князівств. 

 —Лілі, ходімо прогуляємося? — підійшла до мене Рубі. 

 —Так, ходімо. — погодилась я і пішли до озера. 

 —Що буде далі? — перервала мовчанку Рубі. 

 —По техеньку усе владнається. — спокійно відповіла. 

 —І ти не боїшся? 

 —Ні. Що має статися те станеться. — сказала і деякий час. 

 —А якщо твої брати не попередили людей не ходити в ліс? — раптом спитала Рубі. 

 —Не знаю. Напевно треба, щоб вся зграя об'єдналась та створила бар' єр на вколо усюго лісу, щоб демоны не вийшли до людей. — сказала те що прийшло в голову. 

 —А ідея супер. Переговори з альфою на цю тему. — сказала Рубі. 

 —Добре. 

   У вечері поговорила з Деном про бар'єр і він погодився. Наступного дня у се ретельно перевірили та поставили бар'єр на весь ліс Нірілії. Прийшли патрульні перевертні та сказали, що демони збираються в одному місці. Ну все день, який чекали з напругою настав. 

   Усі перевертні вирушили на галявину де зібралися демони. Сотні, тисячі. 

   Уся зграя кинулась на демонів, використовуючи свої сили кожен атакував їх. Демони теж набравши силу нападали далі. 

  Відбивавши кожну атаку демона продвигалася все глибше і глибше. Перетворившись на вовчицю вгризалася їм в шию. 

   Почався шторм, йшов дощ. Десь палав вогонь, десь піднімалася вода. Я вбивала демонів і зцілювала поранених. Раптом побачила, як відлетіла Рубі вдарилась об дерево і впала на землю. На льоту перетворившись на людину пустила в демона сонячну квітку та побігла до неї. Створивши навколо нас щит почала її зцілювати. 

 —Я помру? — шепотом спитала Рубі. 

 —Ні. Мовчи і дай себе зцілити! —сказала я і потихеньку зцілювала її рани та зламані кістки. 

 —Ну як себе почуваєш? — спитала. 

 —Як новенька. Дякую! 

 —Ну тоді пішли, покажемо демонам хто тут головний! —Усміхнулась. І ми знову ринули в бій. 

   Шторм посилювався, небо розтинали блискавки, вітер ламав дерева, йшов сильний дощ. А битва все тривала... 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше