Несподівана зустріч

  З того часу, як я дізналась правду минулого пройшло два роки. Бабуся Полі пояснила що печера сама перемістила мене до неї. 

  Мені вісімнадцять, але дітей немає хоча з Деном я вже два роки. Страх, що демоны будуть полювати на них, як колись на мене. 

  Демони нападають часто, тому  що відчувають мою силу. Я стала набагато сильнішою, без зайвих зусиль контролювала воду та магію. 

  Усі були в напрузі та готувалися до боротьби, яка обіцяла бути не менш жорстокою. Були невеликі сутички з демонами. Поранених я зцілювала так моя магія може зцілювати дуже швидко. 

  Усі вовки по черзі чатували у різних куточках лісу. 

  Одного дня відчула демона і він наближався до людей. Треба його  зупинити, використавши магію відкинула його на деяку відстань і побачила тих кого не очікула. На мене дивилася Генрі та Віктор. 

 —Що ви робите так глибоко в лісі? Запитала підійшовши до них. 

 —Квітко, ми тебе нарешті знайшли! — в один голос сказали брати. 

 —Питаю ще раз, що ви тут робите? — повторила твердо я. 

 —Тебе шукали. — відповів Гері.  

 —Навіщо? 

 —Тому що ти втекла з дому нічого!

 —Це одна із причин. Друга причина того що ви мене шукали —заміжжя. — сказала я. 

 —І це теж. — підтвердив Віктор — Чому, ти втекла? 

 —Не хотіла виходити заміж. Така відповідь влаштовує? — спитала їх. 

 —А ти змінилася. Така красуня і характер твердіший. — оцінюючи Віктор дивився на мене. 

 —Поїхали додому. Батько шукає тебе вже два роки. — сказав Генрі. 

 —Я не можу. Тому що свій рідний дім я вже знайшла. — вирішила сказати правду. 

 —Що? — переглянули брати. 

 —Віктор, Генрі, повертайтеся додому. В лісі знаходитись небезпечно!— просила я. 

   І тут я відчула демона. Він був за два кілометри від нас, а так як демони рухаються швидко, він скоро  буде тут

 —Їдьте додому! — знову просила я. 

 —Ні! 

 —Ну чому, ви такі вперті? Добре. Чекайте мне тут за мною не йти! 

   Сховавшись  за деревами, перемістилася до демона. Одразу кинулась на нього. Сутичка була  не довгою десь пів години. Та її побачили мої брати. 

 —Я ж просила  за мною не йти. — сказала я, коли вони трохи відійшли від шоку. 

 —Що це було? 

 —Демон. — спокійно сказала я. 

 —Ти перевертень? — знову спитали вони. 

 —Так. 

 —Цього не може бути! —заперечив Генрі. 

 —Прочитайте історію. 

 —Це все легенди!

 —Це правда, і ви це бачили. —сказала втомлено. 

 —Тому, ти втекла? — спитав Віктор. 

 —Так, щоб дізнатись правду. — пітвердила. — Я не рідна сестра. Батько знайшов мене на околиці лісу і виростив. Усе вам час повертатися. Станьте тут я відправляють додому і передайте татові "дякую". І скажіть усім, щоб не ходили в ліс. Надіюсь, ще побачимось! — промовивши заклинання перемістилася братів додому. Вони навіть не встигли, щось сказати.