Вічне полум’я. Правда минулого

   Дізнавшись, що ми пара, почали жити разом, а згодом маємо провести Церемонію возз'єднання. 

  Ми весь час проводили разом. Гуляли в лісі, танцювали під мелодію природи, сиділи біля озера. 

 —Ден, а правда, що вічне полум’я може розказати усе про пару? — запитала я, коли ми повертались додому. 

 —Так, правда, — підтвердив Ден. —а нащо питаєш? 

 —Якщо це правда, то я можу дізнатись про минуле, та своїх батьків. 

 —Це буде не просто, адже кожний день хтось знаходить пару. Давай так, після Церемонії підемо до Полі. Їй багато що відкрито, можливо вона скаже що робити. — сказав Ден. 

 —Добре. — просяяла —Дякую! 

 —Та нема за що. Я для тебе дістану зірку з неба. — усміхаючись відповів Ден. 

 —Зірки не треба, тому що вже вона є. —сміючись відповіла. 

 —Правда, і хто це? 

 —Ти. — промовила і почала від нього тікати. Ден засміявся й кинувся наздоганяти. 

  Настав день Церемонії возз'єднання. На лісову галявину прийшли усі. А що? Така подія, альфа знайшов свою пару. 

  Через кілька днів пішли до бабусі Полі. Вона ви слухала мою розповідь замислилась та відповіла:

 —Буде не просто віднайти вічне полум' я твоїх батьків, адже вічного полум’я багато. Та вихід є, ти маєш піти на галявину вночі сама. За деревами є таємна печера там і живе вічне полум’я. 

 —Але ж вічне полум' я невидиме? Крім того випадку, коли проходить Церемонія. — здивовано сказала я. 

 —Не в печері. — відповіла бабуся Полі. — В печері полум' я видиме, адже багато століть тому печера була створена природою саме для нього. 

 —А ви там були? — запитала я. 

 —Ні, ти будеш першою. Мені не треба туди йти, мені відкрито багато. 

 —А що усі можуть туди зайти? — запитала. 

 —Не всі. Тільки ті у кого в житті є не розкриті таємниці. А ти поки що єдина у кого є таємниця минулого, тому ти і будеш першою. Лілі, щоб печера тебе прийняла, ти маєш стати вовчицею, потім можеш перевтілитись назад. Зрозуміла? — запитала бабуся Полі. Я лише кинула. 

   Вночі пішла на галявину. Тут така тиша, що аж моторошно йша в тому напрямку по якому вітер несе вічне полум'я. Пройшовши під деревами побачила печеру від якої йшло дивне сяєво. Ставши вовчицею увійшла в печеру. 

   У печері дуже світло.А на стінах історія Нірілії. Народження королівства, напад демонів, знайомство з перевертня, велика битва після якої перевертні стали легендою, Церемонія возз'єднання та багато іншого. Уся історія королівства була зображена на стінах печери. 

  І мене осінило! Це благословенна земля, ось чому демоны прагнуть її захопити, але не можуть. Ставши людиною підійшла до вічного полум’я, а його тут багато і всі різні: червоні, блакитні, зелені, фіолетові. Залежить від магії пари, яка з'єднуються. 

   До кожного полум’я я простягалася руку, але жодне полум'я до мене не наблизились. Раптом побачила блакитне полум’я і простягнула руку. Полум'я огореуло мене з ніг до голови показуючи усе минуле, я хотіла знати. 

               Правда минулого 

   Мої батьки зустрілися ще у дитинстві та весь час проводили разом, мабуть вже тоді знали, що поєднанні. У сімнадцять років провели Церемонію воз'єднався. У мами такі ж зелені очі, такі ж риси обличчя, як у мене, тільки волосся каштанове, а не золоте як у мене, а так я дуже на неї схожа. У батька світло-русяве волосся, блакитні очі у нього трохи суворі риси обличчя. Він міцної тілесної статури та високий. 

   Через рік після Церемонії народилася я. Після мого народження демони знову повстали, і ніхто не знав чому. 

 —Полі, що не так? Як тільки Лілі народилася демони повстали? — перелякано питала мама. 

 —Тому що у твоєї дитини сила, яка може їх знищити і вони це відчувають. — відповіла бабуся Полі. 

   Згодом почалася ще одна жорстока битва між демонами та вовками, про яку навіть люди не знали. Боротьба була довгою та запекло. Вовки все знищували їх і знищували, та вони не відступали, бо хотіли вбити ту дівчинку, що становить для них загрозу. 

  Мої батьки загинули, як і багато інших вовків та перед смертю мама використала магію і перемістила мене дуже далеко, на окраїну лісу князівства Клемонт там мене і знайшла князівська родина, і там я виросла. 

                                     ***

    Я відкрила очі і побачила Бабусю Полі. 

 —Невже це правда? — лиш спитала я. 

 —Правда. — підтвердила бабуся мої слова.