"Ми пара". Прийняття у зграю

  Бабуся Полі зайшла в будинок, а я чекала поки що на подвір'ї. Минуло п' ять хвилин і бабуся.вийшла.

 —Пішли, по говориш з альфою. — сказала бабуся Полі. 

  Я сильно почала нервувати. Як вже? Чому так швидко? 

 —Не переживай. Усе буде добре. —заспокоїла вона мене і повела в будинок. 

  Будинок дуже просторий і гарний. Цікаво, тут у всіх панує такий затишок? Я навіть перестала нервувати. 

 —Ми прийшли! — звернулась до когось бабуся. Я по глянула в той бік, і застигла на місці. 

   Перед нами стояв дуже вродливий юнак. Його світлі очі віддавали таємничим блиском, волосся густе і темне. Риси обличчя просто ідеальні трохи суворі. В нього такий аромат, що у мене серце тьохнуло. Він сильної тілесної статури, це видно відразу. 

  Бабуся Полі пішла лишивши нас самих. 

 —Сідай будь ласка. — перервав мовчанку альфа. 

 —Дякую. — ніяково сказала я, і сіла у крісло. Альфа сів навпроти мене. 

 —Я Ден, ватажок зграї перевертнів. —представився він. 

 —Лілі, — відповіла червоніючи та поспішно додала. — дякую, що врятували від демона. 

 —Нема за що Лілі. Отже до справи. Що привело, тебе до нас? — запитав він. 

 —Я перевертень.— відповіла я оцікуючи якусь реакцію. Та альфа спокійно відповів:

 —Далі. 

  Я продовжила розповідь:

 —Рік тому в мені прокинулась магія, а згодом вовчиця. 

 —І, ти відразу прийняла її, як частинку себе? — запитав альфа. 

 —Так. Я знала, що не рідна донька своєму батькові. Кілька років тому випадково почула розмову літніх служниць, й дізналась, що мене знайшли на околиці лісу. Тому я вирушила в дорогу, щоб знайти вас і правду про своє минуле. 

 —Тебе, так просто відпустили? 

 —Ні, я втекла. — продовжувала далі. — Я мала вийти заміж за правителя сусіднього князівства. Розуміючи що моя таємниця колись розкриється і дізнаються, що я перевертень. Вночі, коли в маєтку всі спали я втекла. 

 —Скільки тривали, твої пошуки? 

 —Два місяці. — відповіла. 

 —Тебе хтось бачив? — прозвучало наступне питання. 

 —Ні, я йшла через ліс не виходячи з нього. Було б дивно, якби побачили вовка, якого перетворили на легенду. — усміхаючись відповіла я. 

 —Ай правда. — погодився альфа. 

  Хвилинку він сидів замислившись, потім сказав:

 —Лілі, ти однаіз нас тому тепер, ти член зграї. Тепер тут твій дім. Я скажу сьогодні усім своє рішення. Правду про твоє минуле буде знайти набагато важче. Скільки тобі років? 

 —Шістнадцять. 

 —А магія прокинулась у п'ятнадцять так? 

  Я ствердно кивнула. 

 —У більшості перевертнів магія прокидається в цьому віці. Я знаю, що ти розвивала магію по своїм відчуттям. Розвивати будеш далі і стане набагато сильнішою. У зграї є альфа та бета вовки. Альфа вовки головні у зграї, та слово ватажка закон і ніхто не може його ослухатись. Доречі, ти альфа вовчиця. Вперта та сильна. 

  Я здивовано слухала звідки він знає? 

 —Знаєш бойові мистецтва? — запитав він. 

  Я ствердно кивнула. 

 —Добре. Тут, ти навчився боротися в подобі вовчиці, щоб стати сильнішою. Тому що ми часто боремося з демонами перевтілившись у вовків. — продовжував розповідь альфа. Ще трішки поспілкуватись і я пішла до бабусі Полі, поки що поживу у неї. 

    Ден:

   Як тільки дівчина пішла, я згадав, що сталося в лісі кілька днів тому. 

   Тоді я був у лісі та відчув аромат від якого затріпотіло серце. Що це таке? Я ще ніколи такого не відчував та пішов по запах, і побачив демона, який наближався до непритомної дівчини. Він же зараз її вб'є, я прогнав демона та наблизився до дівчини і аромат став ще сильнішим. Боже, чому це так на мене діє? Невже я знайшов свою пару? 

  Взявши дівчину на руки відніс її на територію перевертнів або хранителів, як нас називають перетворивши на легенду. 

  Дівчина неймовірно гарна. Серце затріпотіло у грудях, вона моя пара і вона перевертень я відчув у ній вовчицю. 

  Приніс дівчину до Полі нашої цілительниці. Добра жінка з лагідними рисами обличчя, і усміхненими сірими очима. Вона швидко поставе дівчину на ноги. 

  Полі підтвердила мої здогадки. Дівчина перевертень, і коли дізналась про це прийняла. Потім вирушила на пошуки інших перевертнів. Шукала довго, судячи з того, яка вона худенька. Полі підтвердила ще той факт. Дівчина дійсно моя пара. 

  У зграї не ставили зайвих питань, тому що відчули, дівчина одна із нас. І сьогодні, вона сюди зайшла відчула між нами зв'язок, але не зрозуміла це. Скоро вона про все дізнається. 

                                  ***

  У ввечері Ден оголосив що я член зграї. Мене досить тепло прийняли. І я познайомилася з милою дівчиною — Рубі. 

  Рубі дев' ятнадцятирічна дівчина. У неї довге чорне волосся, великі темні очі, лагідні риси обличчя. Дуже гарна. Ми одружились одразу. 

  Ми разом тренувалися. Розвивали магію або перевтілюватися у вовків та розвивали швидкість, спритність і силу. 

   Я була в тому місці де могла не ховатися і бути собою. Ден зі всіма мене познайомив та усе показав. 

   Що ж не так зі мною? Мене притягує до нього магнітом. Я ж не могла закохатися, чи могла? Не знаю. 

 —Квітко, ти чому так замислилась? — покликала Рубі. 

 —Та нічого. — Стоп, вона назвала мене Квіткою? Я ж нікому не говорила свого дитячого імені. 

 —Ходімо, дещо покажу. —сказала Рубі. 

 —Пішли, а куди? —запитала я. 

 —На церемонію воз'єднання. 

 —Це шлюб? — запитала. 

 —Міцніше ніж шлюб. Коли вовки знаходять свою пару, то проводиться Церемонія воз' єднання. —сказала Рубі. 

   Ми прийшли на лісову галявину, де збиралися інші. В центрі стояла пара, яка мала возз'єднанатися, а біля них була бабуся Полі. 

 —Бабуся Полі завжди проводить Церемонію возз'єднання. — сказала Рубі, зрозумівши моє німе питання. 

 —Готуйтесь. Зараз розпочинаємо! — оголосила бабуся Полі. 

   Ми стали у коло взявшись за руки. Пара була в ценрі стоячи обличчям одне до одного тримаючись за руки, бабуся Полі огурнула їх прошепотіла щось і пвіяв легкий вітерець. Спочатку він овіяв нас, а потім пару. Частинка їх магії з'єдналася і над ними палало полум' я. Бабуся Полі його взяла і пустила за вітром.