На території перевертнів

  "Скільки минуло часу? Де я?" такі думки крутилося у голові коли я приходила до тями. 

—О дівчина прокидається. —промовив поруч лагідний голос. 

  Прокинувшись остаточно побачила, що знаходжусь в маленькій затишній хатині, а поруч була літня жінка

 —Чекай, нічого не говори. Ось випий води—випередила мене бабуся і простяглася кухоль води. 

 —Хто ви? — запитала напившись. 

 —Я цілителька. — з ніжною посмішкою відповіла вона. 

 —Скільки я була без свідомості? — перелякавшись запитала. 

 —Три дні. Не бійся я вилікувала усі твої рани, тільки тіло може ще боліти. Наберешся сили можна буде стати з ліжка, — ніжно промовила вона, — зараз я принесу тобі відвару він одну мить відновить твої сили і зніме біль. Ти, поки що обережно сядь. — і вийшла з кімнати. 

  Я тихо сиділа роздивляючись кімнату. Свіже повітря, заспокійливий запах трав, на стінах вишиті рушники, невелике вікно, з якого видно садок так затишно. 

  Бабуся принесла відвар. Я помалу почала пити дійсно біль почав трошки вчухати. 

 —Дитино, як тебе звати? — несподівано запитала вона. 

 —Лілі. — усміхаючись відповіла. 

 —Гарне ім'я. А я бабуся Полі. 

 —Гарне ім' я. Лілі, що ж ти робила сама улісі, і як туди забрела? 

 —Я декого шукала. — не впевнено відповіла. 

 —Кого? Можеш мені сказати. — закоїла вона мене. 

 —Перевертнів. Стане краще піду далі. 

 —Не треба більше нікуди йти, бо ти вже їх знайшла. — сказала бабуся Полі. 

 —Правда? —не вірячи перепитала я. 

 —Так. Тільки чому, ти нас шукала? Для всіх людей ми стали легендою. 

 —Справа в тому, що я перевертень. Спочатку прокинулась магія а потім вовчиця. 

 —Знаю, — несподівано сказала бабуся Полі. — я це відчула коли тебе лікувала. Скільки ж часу, ти провела в дорозі? 

 —Два місяці, я шукала вас два місяці. — відповіла. 

 —Що ж тепер, ти нас знайшла. Ходімо, проведу тобі екскурсію. — сказала бабуся забираючи з рук порожню посудину. 

  Ми вийшли з будинку і я завмерла, тут настільки гарно, що я не знала на що дивитись першим. 

  Зелені луги на яких бігали тварини,  росли жито та пшениця. Ми помалу йшли і  я все роздивлялася. Охайні будиночки, а за ними ліс, який простягається аж до гір. 

 —Ось наша земля аж до гір, гори це теж наша територія і твоя теж. —сказала бабуся Полі. 

 —Але ж я не в зграї і не живу тут? — здивовано спитала. 

 —Ти перевертень, значить одна із нас і тепер живеш тут. А тепер ходімо, тобі ще треба познайомитись з альфою, ватажком зграї. До речі це він сюди тебе приніс. 

  І ми пішли до будинку альфи поки я переварювала почуте.