День весілля

  Після обіду ми вийшли у двір, влаштовуємо поєдинок... що ж я покажу як володію мечем. 

 — Готова Квітко? — спитав Віктор. 

 —Завжди. — відповіла я усміхаючись. 

 —Тоді вперед! 

  І почалося. Я вміло відбивала атаку, перекручувалася, ухилялась. А через півгодини я вибила меч із його рук. 

  — Квітко, а ти молодець. Це найдовший поєдинок у моєму житті, і ти вибила зброю з рук! Я в захваті. 

  —Дякую, - сказала Вікторові. —але мені ще рости і рости. 

  — Ти чудово з ним володіє не соромся це правда. Доречі, ти вже зібрала букет? — несподівано запитав брат. 

  Я озирнулася чи ніхто нас не чує. 

 — Так, я вже які квіти я візьму для букету. А ти готовий? 

 — Завжди готовий, все ж весілля старшого брата подія року. 

 — А ти коли збираєшся сім'ю варити? Тобі вже вісімнадцять. 

 — Я ще не зустрів свою половинку. А ти? 

 — Знущаєшся мені тільки чотирнадцять! — обурилась. 

  Віктор засміявся, я ще дивилася на нього обуреним поглядом і засміялася теж. 

  Ми поспілкувалися ще трошки і пішли кожен по своїм справам. Я пішла в сад по квіти, обралаблакитні та білі троянди. З них і буде букет для нареченої. 

  Пройшло кілька днів. І настав той день, який всі так довго чекали. День весілля. 

  — Хвилюєшся? —запитала я Елізу. 

  —Так, дуже! Боже, так чекала цей день і тепер так нервую. 

   —Заспокойся, все пройде просто чудово. —заспокоїла Елізу. 

  —Так. Дякую що погодилась бути подружкою нареченої. 

  —Нема за що. —Так я погодилася бути подружкою нареченої. 

  Еліза в цей день була просто неймовірна. Сукня так чудово підкреслювала її стан, потім пишно спадала до долу, переливалася камінчиками якими була прикрашена, довгі рукава з мереживом надавали легкого вигляду та довгий шлйф який тягнувся коли вона робила крок. Густе каштанове волосся було зібране на потилиці і спадало гарними локонами на спину, зачіску прикрашала тіара з блакитними діамантами, що додавали блиск її очам. 

  —Ти така красуня, що Генріх не зможе відвести погляду коли тебе побачить! —захоплено промовила я. 

  —Дякую. —відповіла почервонівши дівчина. —Знаєш Квітко, ти теж красуня, і коли виростеш станеш ще гарнішою. 

  Тепер почервоніла я. Оскільки я подружка нареченої у мене теж була зачіска. Моє волосся вільно спадало по спині, золота у деяких місцях. Волосся прикрашали смарагди, сукня ніжно рожевого кольору спадало до самого долу. 

  —Готова? — спитала я дівчину простягаючи їй букет із блакитних та блакитних троянд, який я перев'язала білою і блакитною стрічками, щоб підкреслити красу квітів і нареченої. Адже я їх підбирали так, щоб псували до сукні і очей нареченої. 

  —Так. Дякую букет просто чарівний. 

   І ми вийшли з маєтку. Сівши в карету вирушили  до церкви де мала пройти церемонія вінчання. 

    Церква дуже велика, тому що на вінчання приїхало багато гостей. Мій батько володар цих земель, тому всі шановні люди приїхали, щоб привітати спадкоємця. Я допомагала нареченій і стала трохи позаду, тому що вона ще має одягти каблучку на палець Генрі. Зараз всі готувалися до церемонії вінчання. 

  —Я ж казала, що Генрі з тебе погляду не зможе відвести. —прошепотіла Елізі. 

   Церемонія розпочалася, молоді промовляли клятву вірності, потім обмінялися каблучками і скріпили шлюб поцілунком. Церемонія завершилася і всі гості збиралися біля батьківського маєтку, де має пройти основне свято. 

   На честь цієї події маєток блистів від чистоти, прикрашений квітами і стрічками, а столи ломилися від кількості їжі. (яка розкіш)

   Свято на цей час було в самому розпалі проводилися конкурси танці та багато іншого. Молоде подружжя на сьомому небі від щастя. Батьки Елізи теж дуже щасливі, бо їх донька знайшла кохання свого життя. 

  А веселощі продовжувались далі.