Глава 23 Правда

- Ха! Ха-ха-ха! – голосно розсміявся Кассій Мур. Сільві здригнулась. Її почало трусити. Вона намагалась не дивитись на мертве тіло, але і на чоловіка з закривавленими руками теж не наважувалась глянути. Кассій пройшов до столу і опустився в крісло Еверетта. Закинув ноги на стіл. – Гарний жарт, Сильвіє. Гадаю, ти трохи злякалась. Давай я розкажу тобі, як все було насправді. Усі ці роки…

«Кассій Мур ніколи не прагнув бути впливовим»

Брехня.

Він не прагнув цього до моменту, поки не зрозумів – щоб захистити його пташку, треба мати владу та силу. Банда Мура сформувалась практично сама. Обіцянки про гроші, владу та силу, якими Кассій сипав на право і на ліво були підкріплені діями.

«Усі кораблі, що прибували в порт Монка платили податки корабельній фірмі барона Дюпрі. Усі торгівельні шляхи, що пролягали через місто були під контролем барона. Усі заклади, що приносили хоч малу копійчину були під контролем барона»

Чергова брехня.

Барон Еверетт Дюпрі мав статус і величезну жадобу до грошей. Перше дало Кассію Муру привілеї бути там, де він захоче та слухати розмови дійсно впливових людей. Друге – можливість розширювати мережу банди, граючи на амбіціях Еверетта.

Кожен крок барона йшов точно за планом Кассія. Окрім побиттів Сільві. Він ненавидів Еверетта за це, але позбутись його не міг. Було б не далекоглядно прибирати зі сцени таку корисну фігуру. Тож, коли Мур вступався за дівчину і отримував нове ім’я для розправи – це ім’я було зі списку складеного ним самим. Але бісило його не лише це.

Сильвія. Його золота пташка. Вона так часто намагалась втекти і мала бути покарана за це. Кожного разу. До моменту, доки не зрозуміє – втекти неможливо. Він знайде її де б вона не була. Він затримає її раніше, ніж вона встигне вийти за стіни маєтку.

Але справи відволікли його. Кассій відплив до Нерсі, маючи намір захопити там порти, після смерті капітана Зодіаку. Його людей в місті залишилось не багато і вони пропустили момент, коли Сильвія втекла з маєтку. Але пильні очі донесли йому що саме відбулось на пляжі.

В той день список з імен скоротився вдвічі. Поїхати Кассій не міг, але віддати наказ про розправу – легко. Нова банда, що з’явилась на околицях міста – стерта. Зої та Фіалло отримали своє покарання. А от на Сільві чекала інша кара. Шкода лише, що цей виродок, що своїми брудними руками мацав її, виявився таким слизьким. Кассій досі не мав інформації хто це за чоловік, який підписав собі смертний вирок. Бісило, що він, як надоїдлива муха, кружляє десь поблизу і Мур знав – настав час прихлопнути цю бридку комаху.

- Чому ти вирішила втекти знову? – але Сільві мовчала. Тоді Кассій підійнявся і вона сіпнулась. – Усього цього могло б не статись, - обвів рукою кімнату, залишаючи слід з крапель крові. – Ти могла просто бути тут. Бути зі мною, - він зробив крок до неї. Вона сахнулась назад.

- Н-не підходь, - голос зрадницькі тремтів. Кассій зупинився. Окинув її поглядом, якого раніше Сильвія не бачила.

- Ти злякалась мене? Мене?! Хіба ти не знала який я? «Жорстокий голова банди». Невже не чула?

- Я знаю це. Але я ніколи не…

- Не що? О, тільки не кажи, що ніколи «не вбивала»! Взяти принаймні тих двох на пляжі! Від цих головорізів не залишилось і згадки. А капітан величного корабля «Зодіак»? А дружина Еверетта?

- Я не вбивала Елеонор! – вона нарешті глянула в його сині очі.

- Ах, так. Вибач. Забув. Це був я, - всміхнувся.

- Навіщо? – прошепотіла.

- Причин багато. Вона ненавиділа тебе, наприклад. Хотіла отруїти, але не встигла. Я її випередив. Ти так мило трясешся, мов кролик загнаний в кут. Та я не вовк. Не стану тебе їсти. Якщо ти сама не попросиш…

- Не попрошу, - перервала його.

- Хм, чому ти не вибрала мене, Сильвіє? Чому той виродок, тобі дорожчий за мене? – не відповіла. – Я був тим, хто піклувався про тебе. Я захищав тебе від усіх, хто міг тобі зашкодити. Але ти обрала його? Чого тобі не вистачало?! – закричав. М’язи на обличчі напружились, шрам виглядав зловісно. Кассій Мур втрачав терпець. Він розвернувся і підійшов до столу. Дістав щось з кишені. – Ти намагалась мене обдурити. Думала, я не здогадаюсь, що означає цей капелюх? Квиток на корабель від самого капітана. Наївна.

В руці чоловіка спалахнули іскри. Пір’я капелюха запалали. Вогонь перекинувся на криси.

- Ні! -крикнула вона. Ступила вперед, але від крижаного погляду синіх очей позадкувала.

Кассій Мур насунувся на дівчину. Сильвія вперлась спиною в стіну. Він взяв її за шию, розмазуючи кров Еверетта по шкірі. Притулився до неї всім тілом, щоб відчувати, як вона тремтить.

- Дивись, як яскраво палає твій квиток на волю, - гаряче дихання обдало її вухо. -  Я не відпущу тебе, Сильвіє. Тобі немає куди іти. Ти будеш моєю. Ми так схожі з тобою. Ти і я. Ми однакові.

- Ми не однакові, - вичавила із себе.

- Справді? – оскалився він. Кассій міцніше стиснув пальці і Сільві уривчасто хапала ротом повітря. Він відпустив її з тихим риком. Підійшов до шафи за столом. Відкрив двері. – Подивись на це! Я сподіваюсь ти пам’ятаєш кожного, хто став золотим піском від твоїх рук? Тому що усі вони тут.