47.

Цей місяць дався мені важко. Зовсім уникати хлопців не вдавалось, тож інколи траплялись казуси. Але сказати, щоб все було аж занадто погано, то ні. В школі я була дитиною і нічого не могла контролювати. Мені подобалось, що стільки дітей хоче зі мною дружити. Особливо хлопчиків і нічого поганого я в цьому не бачила. Тепер же я просто намагалась контролювати свій погляд і стан, і взагалі мало з ким зустрічатись очима. 
Навряд чи слова Віктора правда, та на мене звертало не так багато уваги, коли я таки палилась. Тож я майже заспокоїлась. Наприкінці місяця брат завіз мене до мага і той за дуже кругленьку суму зачаклував мені підходящі лінзи. Седрик вмовив їх не одягати, тож зараз вони лежали в шухляді, чекаючи свого часу.
Одного з занять ми таки дочекались сюрпризу від Лімана Гайна.

Тоді був гарний морозний день. І нічого не передвіщало проблем. Ми як завжди після пар направились на бойові мистецтва. І навіть пробігли обіцяні п’ять кругів.
- Ну що ж, я вас неодноразово вчив, що біг це? – Ліман обвів поглядом нас. – Що біг є для бойових мистецтв? Хто скаже?
- Біг – основа. Інколи краще уникнути поєдинку. – виступив Ладор.
- Ви праві, студент Везен. І не тільки уникнути. Бувають такі суперники, від яких краще втекти. Коли ваші сили не рівносильні, а магія не працює. Як я вже казав, з одобрення ректорату, у вас сьогодні спец-біг. І якщо він дасть результати кращі за звичайний, то ми його практикуватимемо у всіх. А зараз прошу, на смугу перешкод.
Ми поплентались за Ліманом Гайном до території зі смугою перешкод. Нам всім її доводилось бачити, але поки що щастило оминати стороною. Сьогодні настав час пік.
- Ми вибрали для вас найпростішу смугу. – він усміхнувся. – Та ускладнили завдання тим, що вашому життю загрожує небезпека. Зараз на ваші шиї накладуть щити і ви будете стартувати. Ваше завдання – пробігти одне коло.
- Тільки одне? – хихонув Фей. – Так це ж дрібниці. Думаєте, оці пеньочки нас налякають.
- Ну звісно ні, а от те, що в он тому ящику дуже навіть.
Викладач оскалився і замовк, поки цілитель накладав нам щити на шию. Я ж зробила невеличкий ще й на очі. Хоча, що могло статись!?
- Ну розпочнемо! Гард, готуйся випускати.
- Кого випускати? – пискнула Маріанна.
- Карга, кого ж іще. – вдавано здивовано сказав Ліман. Майже всі мої однокурсники зблідли. – Ну-ну, на старт ставайте, немає чого тут в обморок падати. Он Россі, як минулого разу втікала від цього красунчика свідомість не втрачала, інакше б ми її тут не спостерігали.
Все це він виговорив звичайним тоном. В мене похололи пальці, а однокурсники із роззявленими ротами витріщались на мене.
- Можна застосовувати магію. – сміючись додав викладач. – Хоча, тут більшості і застосувати нічого. На старт! – ми наче пластикові ляльки поковиляли на початок доріжки. Фори в нас було метрів п’ятдесят. Більше, ніж тоді в мене. І, жертв побільше – подумала егоїстично я. – Бігом!