28. Подарунок

Почуття провини за свою поведінку і прогулянку з Тарнау нахлинули подвійною хвилею, коли я опинилась наодинці. Виходить, Єн і не винний, бо за дорученням батька щось там шукає. Але, тоді й справді, навіщо було мене тягнути сюди? Бо обіцяв? Я б зрозуміла, якби в нього не вийшло забрати мене в гості. Врешті, в мене було чим зайнятись вдома. Асвадору всеодно потрібні були моделі, а гроші зайвими не бувають.

Цього вечора я вже й не думала переодягатись в щось інтимне, а то хто зна, хто ще завалиться в моє вікно, і моє передчуття справилось. Десь о тій самій порі, що і вчора — до мене постукали. Я вже здогадалась, що це не спиться Тарнау, але мені вистачило останнього дня. Та й вночі я не спала і була страшенно втомлена.

- Що ти хочеш? — мій голос явно не був привітний, коли я відкрила вікно.

- Та я ненадовго. — Потішив мене нічний гість.

Все ж довелось впустити.

- Це тобі. — простягнув він шкатулку.

- А що це?

- Та поглянь же.

Я відкрила, там був один з вчорашніх ножів, разом з красивими ножнами.

- Ем. Я не можу це прийняти. — спробувала віддати йому коробку.

- Можеш і приймеш. Я сам зачакловував його. Це потужний артефакт. Він завжди потрапляє в ціль, коли кидати. Тут магія повітря вплетена — летить легко і дуже швидко. Він діє не лише на людей. Цей матеріал, його немає у вашому світі, але і в нас він рідкість, реагує на темну магію і некромантію. Злих духів і привидів. При їх наближенні його лезо світлішає. І ним їх можна вбити. Простим клинком ти цього не зробиш.

Тарнау був абсолютно серйозним і по його жестах я зрозуміла — відмова не буде прийнята. Але ця річ коштувала добіса дорого, навіть тоді, коли не була артефактом. Я ж чула ціну.

- А якщо я тобі поверну за нього гроші? — спробувала іншу тактику.

- Це подарунок. Я ж можу зробити подарунок дівчині, котра мені подобається? Він ні до чого тебе не зобов’язує. Россі, це просто ніж, скільки б він не коштував. Це ж не кольє чи одяг.

Хитрюга. А мені так хотілось його. Можливо, ніколи й не доведеться зустрітись з породженнями тьми, але краще мати при собі таку річ. Рука мимоволі потягнулась і погладила напівпрозоре лезо.

- Він кличе тебе. — прошепотів хлопець.

- Перестань маніпулювати мною. — засміялась у відповідь. — Гаразд, я його приймаю. Це надто велика спокуса.

- Як і ти.

- Не дражни мене. Ти намагаєшся приділяти мені увагу поки немає мого хлопця.

- Але ж тобі подобається це.

- Мене хвилює завдання Єна. Його від вчорашнього вечора немає і судячи по словах Тенея не буде аж до весілля. — я нервово заходила по кімнаті заламуючи руки. — Вони нічого не говорять. Але ж це може бути щось небезпечне.

- Давай, ти перестанеш нервувати, а я виясню це. Єдине, що я знаю — він полетів з найкращими магами, тож в нього є потужна підтримка.

- А чому не полетів ти? — поглянула скоса на нього. — Ви ж друзі.

- Бо він лишив мене наглядати за тобою. — ошелешив мене Тарнау.

- Тобто, друг лишив тебе наглянути за своєю нареченою, а ти лізеш до неї з поцілунками.

Тарнау задоволено засміявся і підійшов до самої мене.

- В нас була дуель. Ми гарненько нам’яли боки один одному. Тож, якщо мене побили нізащо, я все ж вирішив компенсувати це.

От зараза. Цей ловелас просто обвів мене навкруг пальця.

- Радує те, що Єн став сильніше, тож я вже не боюсь за нього. Але при потребі я з ним на зв'язку.

Він протягнув руку, показуючи мені якийсь браслет з кольорових ланцюжків.

- Блакитний світиться, коли він хоче зв’язатись, жовтий, коли кличе на допомогу. Я можу за допомогою цього браслета відкрити до нього портал. А червоний — коли в небезпеці настільки, що не може попросити про допомогу.

- Махінатори. — пирхнула на це. — Добре. Тепер іди. Я півтори доби не спала.

Тарнау чмокнув мене у щічку і зник за вікном. Залишивши мене з хаосом в думках і розгубленістю. Добре, хоч з Єном все впорядку і хоч хтось знає, що з ним все добре по-справжньому. Цікаво, що вони шукають? Тим більше перед весіллям. Могли витримати тих кілька тижнів.

Ще раз глянула на ніж, він ніби зблиснув у світлі свічок. Ще раз погладило лезо і заховала в ножни. І де я маю його носити? І чи потрібно, адже в палаці небезпек практично немає?