25.2

- Ти не будеш імператрицею, коли чекатимеш, що твоя молодша подруга мінятиме правила і пробиватиме дорогу. — Висловила, те що думаю. — Бути імператрицею на папері зовсім не те, що по-справжньому. Іолана навіть без магії тримає всіх в залізному кулаку. А ти непоганий маг і дозволяєш помикати собою навіть простій прислузі.

- Я відправила її за їжею.

- Хоч щось ти зробила добре. — і мій шлунок голосно погодився з моїми словами.

Ми обоє засміялись і напруга розвіялась.

- Можливо, даси пораду? — поглянула вона на мене з надією. Батьки будуть тут лише на весілля. І мені просто...

- Будь собою, це те, що я можу тобі порадити. Віктор закохався не в цю сіру затуркану мишку, а в дівчину з характером, яка і його за ніс водила. Поверни її і тобі одразу стане легше. І, я не знаю, слухатимеш ти мою пораду чи ні, але...попроси Віктора, щоб дав закінчити тобі навчання. Він всеодно ще не правитиме, принаймні, до тих пір, поки його батько не складе повноважень...

- Але ж...це нам розлучатись потрібно.

- Імператриця має бути освіченою, а не куркою з тирсою в голові.

- То ти такою мене вважаєш? — скривилась вона.

- Ні, ти і сама знаєш. Але знання зайві не будуть. Краще б походила на уроки.

- В мене є кілька. — призналась подруга. — Вивчаю історію і географію. Ісаельську. Танці і етикет місцевий.

- Похвально. Але як кажуть місцеві, магія тут цінується найбільше. Тому, краще б ти на неї упор робила.

- Добре, я подумаю над твоїми словами. А що в тебе з Тарнау?

- Нічого. — Збрехала їй. — Він просто допоміг мені з покупкою цього барахла. — Я показала рукою на все, що валялось по гардеробній.

- Але ж...

- Що але ж? Хтось щось казав? А де була ти, чи Єн, чи та ж імператриця, коли мені потрібна була допомога. От ви всі чогось від мене чекаєте. Єн, що я чекатиму поки він все розгребе, хоч найкраще б було взяти мене із собою. Іолана, що я буду її лялькою, як і ти...а ти — ти ж моя подруга, ти чекаєш, що я маю скопіювати твою поведінку і робити вигляд, що все так і має бути? Він єдиний, хто допоміг мені придбати необхідний одяг і допоміг з книгами, які мені так необхідні, не вимагаючи при цьому нічого.

Ну гаразд, не зовсім. Але це зовсім не вимоги, а скоріше демонстрація бажань, намірів і прихована пропозиція. Тільки не зрозуміло, що він пропонує...

- Вибач. Я сама була, як серед двох вогнів. Я боюсь за свій статус. — прошепотіла вона.

- Якщо ти боїшся за свій статус більше, ніж за нашу дружбу, чи навіть більше за твоє кохання, то який сенс в цьому заміжжі? Аби було? Далі легше не буде. Тобі доведеться мати справу з такими речами щодня. Або прийми виклик, або ставай тінню...але я не збираюсь.

Речі плавно перемістились на полички.

- Тобі варто було б покликати прислугу.

- Як бачиш — сама справилась.

Покинувши її я подалась в гостьову. На столі вже стояла їжа, Аріни не було. Урок засвоїла, ось і добре. Я всілась за стіл і стала їсти, було неймовірно смачно. Але раптом мені стало погано, запершило в горлі, ноги підкосились і я почала осідати. Жасмін підбігла до мене, але почала розпливатись разом з іншими речами.

- Мене отруїли. — просипіла я.