23. Нічні пригоди

Увесь вечір після вечері я читала талмуд про канали і чекала Єна. Адже в обід все було так багатообіцяюче. В моїй голові вже промайнуло не менше десятка сценаріїв. Я навіть одягнулась в халатик і нічну сорочку від тієї дизайнерки, з абсолютно відвертою білизною. Сказати, що воно багато закривало, було сказати абсолютно нічого. І на щастя, я опустошила резерв, щоб не наробити біди.

Але годинник в гостьовій тікав, а його все не було. Здається, ми вже вирішили питання за столом, чи ні? Маю я хоч якусь моральну компенсацію отримати за те, що імператриця шалено зла на мене? Після одинадцяти я закрила книгу і погасила свічки в гостинній, плануючи лягати спати. Але раптом почула стук у вікно.

Я ж не на першому поверсі, промайнула думка в голові. Але я відкрила вікно спальні, щоб поглянути, що ж там таке.

Не на жарт налякавши мене перед очима промайнув фарайн з наїзником. І це точно був не Єн. А той самий паскудник, через якого в мене проблеми.

- Відійди від вікна. — скомандував він мені і я тільки встигла відстрибнути, як він спланував прямо на фарайні в кімнату. — О, я таки побував в твоїй спальні, красуне.

Вікно саме закрилось.

- Що ти тут робиш? — прошипіла я, ще не вистачало, щоб мене зараз застали разом з ним, тоді справжнього скандалу не уникнути.

- Оххх. Та ти просто неймовірна, в цьому одязі тебе хочеться покохати прямо тут, незважаючи на всі правила і навіть дружбу принца. — Він ступив крок ближче, поїдаючи мене темними очима, здається там було більше жаги, ніж розуму.

- Ти не можеш. І не хочеш цього. — я наставила руку вперед.

- Звісно, що хочу. — Підійшов він впритик, заглянувши прямо в очі.

- Ти маєш піти і негайно.

- Я хотів запросити тебе політати в нічному небі. Не думав, що застану тебе в такому вигляді. — Його рука мимоволі потяглась до мене, але я зупинила її напівдороги, хоча щось в мені хотіло піддатись. Мені ж не може подобатись двоє хлопців одночасно, правда?

Він переплів наші пальці.

- Россі, якщо ти зараз не переодягнешся, я не обіцяю, що ти не зрадиш своєму нареченому. — Прохрипів він на вухо, провівши губами по щоці. — Іди і одягнися, негайно.

Я ледве відірвалась, його голос будив в мені щось абсолютно дике і непідвладне.

До гардеробу я бігла, щоб не повернутись, але він наздогнав мене біля самих дверей, повернувши до себе. Наші губи зіткнулись і по моєму тілу ніби струм пройшов, не розуміючи чому я відповіла на цей шалений і поглинаючий поцілунок. Здається, втратила голову.

- Стій. — зупинила я його, коли його руки вже ковзали по тілу, викликаючи купу бажань, які хотілось задовольнити. — Я кохаю Єна, і так не можна.

- Але ж... — віт тріпнув головою. — Ти відповіла.

- Просто, ви обидва мені подобаєтесь. — вирішила сказати правду хоч комусь.

- Хитра така. Але підеш літати?

- Якщо ти відпустиш.

Він повагався мить, але забрав руки і відступив. А я сховалась за дверима. Хоча, що ті двері для мага його рівня? Видихнувши кинулась переодягатись. Будь-що-буде, а прогулянку нічним небом на фарайні я не планувала пропустити. І, якщо мій хлопець не має бажання хоч трошки приділити мені часу, то хай ревнує.

Вийшла я вже одягнута в тренувальну форму, Тарнау сидів на підвіконні.

- А я надіявся, що ти вирішиш все ж прогялятись в тій сексуальній сорочечці. Може, переодягнешся назад?

- Хочеш, щоб я передумала летіти?

- Ні. Але ти не передумаєш. — усміхнувся він і відкрив вікно. В нього всунулась морда Янгара і залепетали енергетичні крила . — Його не варто розчаровувати. А це він хотів тебе прокатати.

Я закотила очі, передаючи жестом все, що думаю про те, що він не хотів опинитись тут і пішла до звіра. Хлопець вистрибнув у вікно на нього, а потім подав руку мені.