52. Артефакт

Переправка всіх знахідок зайняла майже п'ять днів.
Ми чергували вночі і працювали вдень. На щастя ніхто сюди так і не поткнувся. Може нас бачили і вирішили не ризикувати, хто зна?
Полонених було відправлено ще в перший день. Готувати їм і прибирати після них ніхто не мав бажання, інших справ було вдосталь.
А особливо нас цікавила скриня з кулею.
Інших менше, але ж я з Каріною вже знали, що там...тож гризла цікавість.
Зібравшись в кабінеті для прийомів, а навіть такий тут був...
Ми там знайшли купу цікавої документації, яку Єн відправив батькові і про заколот і конкретні прізвища...непоганий улов, причому зовсім випадковий.
Про ще це я? Наша компанія зібралась над скринею. Каріна застосувавши закляття відкрила її і відчинила кришку.
- Це що? - Седрик і захопленням потягнув руки.
- Та чекай. - пацнула його Каріна. - Ти ще не знаєш, що воно.
- Вони ж якось сюди його поклали.
- Це схоже на віщувальну кулю. - видала я найпростіше з тверджень.
- Але це не вона. - Єн нахилився над нею, але не торкався. Коли почав наближати руку, то всередині починало вирувати, наче там був невеликий ураган з блискавками. - Дуже цікаво.
- Я десь бачив подібне. Це точно артефакт. - Тарнау наблизився впритик до ящика. - Не думаю, що це щось небезпечне. Швидше всього це підсилювач. тільки цей мінерал мені невідомий. Я бачу таке вперше.
Він сміливо опустив руки вниз і взяв кулю обома.
Енергія всередині завирувала і засяяла.
- Знаєте, я був правий.
Він опустив кулю назад.
- Наша магія тут діє, але всеодно відчувається опір. Але з ним його немає. Це ніби шлюз для енергетичного потоку.
- А можна потримати? - я мало не як дитина з роззявленим ротом розглядала це диво.
- Ахаха. Звісно. Тільки не вкинь, бо я не знаю, наскільки цей матеріал міцний. - Тарнау відступив даючи мені дорогу.
Я з внутрішнім тремтінням підійшла до артефакту і взяла обережно руками. Спочатку він був прохолодним. Але потім потеплів, а я відчула, наскільки в мені багато зараз сил. Мені забило дух, і вийшли сльози на очі, здалось, що я зараз вибухну від тих стихій, що переповнювали мене.
Єн вирвав кулю з рук. Вчасно.
- Вона ж не контролює себе. - Єн взяв мене за плечі і подивився в очі. - З тобою все гаразд? Може, на вулицю вийдемо?
- Ні. Ні. Я нормально...
- В тебе руки трясуться.
- Карін, я не думаю, що й тобі його брати теж гарна ідея. - Пробурчав збоку Седрик.
- Краще не треба. Це, ніби, вся сила в тобі і аж через верх...ніби ти...- я не знайшлась, з чим порівняти.
- Ніби, ти - божество? Так же ж? - усміхнувся Тарнау. - Я відчув саме це.
- Єн, може тобі цього вистачить і ти перестанеш шукати Акваріуса? - я кивнула в сторону артефакту.
- Як ти собі це уявляєш? - він зі скептицизмом поглянув на мене. - Не буду ж носити я цю штуку кругом? Воно завелике.
- Зробиш посох. - підколов Тарнау.
- Мені цей артефакт не потрібен, я хочу знань. в нас досі немає їх про те, як відкрити шостий і сьомий канали. Ми розвиваємо їх інтуїтивно і воно не завжди діє.
- Гаразд. Вмовив.
- Тоді, ми з вами. - Вигулькнула Каріна. - Люблю пригоди.
- Карін, ну мене ж на роботу запросили.
- Седрик Россі, я не впізнаю тебе. Ти ж любиш пригоди і всілякі штуки. Невже, зараз ти відмовишся від такої пропозиції? - Вона повела бровою. - Ти тільки подумай, ти, я, зорі...
- Єн Рейм, моя сестра...
- Я...- вліз Тарнау.
- Нам буде дуже весело.
- Гаразд, вмовила. Для тебе, що завгодно, люба.