13. Урок магії

Саєр Ріалдан вже очікував нас.

Винна, знаю...але Лаель додумався набрати цілий кошичок їжі і чекати мене під моєю кімнатою на підвіконні. Тож замість того, щоб кинутись переодягатись абсолютно голодна я кинулась запихатись. Єн не відставав. Лаель обурено буркотів, що їжу він ніс мені.

- Нема чого жаліти братикові попоїсти. — видав Єн після того, як нарешті пережував шматок м’яса.

- Сам міг сходити. — зверхньо подивився хлопчак. — Ти мало того, що мориш Ауріку голодом, то ще й сам зжер пів її порції.

- Россі, тобі мало? — він напівсерйозно подивився на мене.

- Звісно. — вирішила подражнити його. — Тут всього пів моєї порції.

- Боги, та я тебе не прогодую...

- Це ж чому? Саме тому я вибирала принца, щоб було достатньо грошей на їжу, бо татко плаче, що розореться зі мною.

Лаель, який спочатку дивився великими очима вибухнув сміхом, а потім і ми.

Тож за такими перепалками ми досить серйозно затримались. Сподіваюсь, майстер з магії не дуже сердиться.

- Ви спізнились. — Привітав він нас, коли ми переступили поріг тренувальної зали.

- Таке більше не повториться. — Майже зразу заговорили Лаель і Єн одночасно.

- Хлопці. — суворо промовив майстер. — Не гарно обманювати при дівчині.

Вони перезирнулись.

Я подавила смішок, дивлячись на їх реакцію. Ну видно ж, що брати. Навіть міміка схожа. І як я не зрозуміла відразу.

Тим часом Саєр Ріалдан почав видавати завдання Лаелю, а Єн, чмокнувши мене у щоку зник у невідомому напрямку. Ну от, знову лишив мене саму у чужому світі.

Розібравшись з хлопчаком мастер підійшов до мене.

- Тут така справа. Окремо часу тобі я виділити не можу, бо все вже розписано. Тож, будеш приходити і займатись біля інших, коли тобі виходитиме. І краще частіше, бо те, що сьогодні сталось - дуже небезпечно. Якби ти вбила члена імператорської родини — це смертна кара. Навіть, якщо не було злого умислу.

Я похолола і в мене затремтіли руки. І як мені бути? Уникати імператриці я не можу.

- Так, відставити хвилювання. Ти прийшла на урок, почнімо займатись. Іолані я вже сказав, щоб менше тебе діставала, та і вона сама не на жарт перелякана, тож експерементів з тобою більше не повторятиме.

- Мені щось буде за це?

- Пальчиком насварять. — Усміхнувся Саєр Ріалдан. — Я рекомендував їм не тривожити тебе зайвий раз, тож, вважай, що прочуханки і серйозного покарання тобі вдалось уникнути.

З вдячністю подивилась на нього і полегшено видихнула. Хоч одна людина тут стала на мою сторону.

- Міледі, бачу ви розслабились і дарма. Після вашого сьогоднішнього виступу вам звідси і виходити не можна.

- Давайте, ви будете на мене на «ти», адже ви майстер з магії...мій вчитель. Мене звати Ауріка, Россі.

- Та знаю я, що ти сестра того шалапута. Він тут теж трохи натворив, тож займатимемось по схожій схемі. В тебе вже третій канал сьогодні прорвало і це, мені здається, ще не кінець. Я помітив, що в молоді після переходу через портали таке буває. Скільки я намучився з Тарнау — він був першим учнем вашої академії. І коли повернувся перший раз, то почалось отаке. Вогонь найбільш небезпечний зі всіх, тому почнемо з нього. Система дуже проста для початку — ти гальмуєш частину енергії і намагаєшся працювати над найпростішими формулами, які вже доступні тобі. Що ти вмієш?

- Вогняну сферу. В мене вогонь був лише в асценденті, і поганенько працював. Найпотужніші стихії вітер і вода.

- Добре, роби сферу для початку. Твоє завдання формувати її таку, як зазвичай. Вона не має права бути більшою. Адже ти можеш зараз шугонути і з розміром з себе, спаливши все...а ми навчаємось контролю. Шукай канал і підключайся.

Я заплющила очі і зосередилась на тому, щоб відчути його.

- Боятись не потрібно. Я підстраховую. — запевнив мене майстер. — Ти мусиш тренуватись — інакше нічого не вийде.

І в мене знову вийшло. Тільки я одразу побачила два, як і спершу. Але ж мені було неймовірно цікаво, як виглядають інші, тож забивши на слова майстра я потяглась рукою вниз.

- Россі! Ну ти диви, ви явно з Седриком родичі. Працюєм з вогнем, шукатимеш інші канали у вільний від заняття час.

Я відкрила одне око, щоб підглянути за майстром, але він насправді не сердився, а був усміхненим і в хорошому настрої. Гаразд. Торкнулась каналу, котрий відповідав за вогонь і він відгукнувся, ніби, бажаючи рванути назовні, але я стримала його легким порухом руки. Ось воно як легко, коли ніщо тебе не хвилює. І випускати дозовану кількість енергії, щоб створювати вогняну сферу виявилось не так уже й важко. Моя сфера вийшла акуратна і невеличка.

- Прекрасно. — похвалив Саєр Ріалдан. — А тепер повторєш. Сто разів. Коли закінчиш, скажеш. Рахуй, і вимкни нерви, інакше — перестане виходити.

- В мене не вистачить резерву на стільки. — скривилась я. — Максимум п’ятнадцять.

- Зробимо так. Ти зараз робиш максимальну кількість. Якщо ти зробиш п’ятнадцять спроб і в тебе закінчиться резерв — підеш відпочивати. Якщо резерв є, то продовжуєш, до тих пір, поки не закінчиться. — Він задумався...і додав. — Навіть, якщо це буде більше сотні. Заодно виміряємо, наскільки тебе вистачає. Тож, взяла себе в руки і вперед.

Ну, свій резерв я приблизно знала, тим більше, сьогодні і так був величезнай витік сили, після якого я не оговталась, тож більше десяти штук я і не планувала зробити.

Хто ж знав, що я так помилялась. Дивуватись я почала після двадцятої. Хай мої сфери були невеличкі, та їх не мало бути аж так багато. Біситись після тридцять п’ятої і здається, вогонь почав виходити з-під контролю.

- Россі, ти димиш. Великий гардероб привезла з собою? Чи хочеш до пані Шпиці?

- Майстре, та ви знущаєтесь! — видихнула я зі всіх сил намагаючись контролювати полум’я.

- Тобі потрібно розслабитись і відкинути емоції. Зараз від тебе не просять стіну з вогню, а ще трошки і вона буде.