10. Імператриця

Працюючи над талмудом я вже і забула, що мала провести день із матір’ю Єна. Та і не дуже хотілось. А коли під руки потрапляє щось таке неймовірно цікаве, то і відриватись не хочеться.

Але моя віра в те, що мене в цьому місці і в цьому кутку ніхто не знайде, як мінімум до обіду — не справдилась. Я якраз встигла прочитати кілька сторінок про перший канал, які можливості він підтримує і про менші канали, які залежать від великих, як мене знайшла Жасмін.

- Так і знала, що знайду тебе тут. — Всілась вона за столик і вдарила по ньому рукою так, що талмуд мало не підскочив, а важив він не менше трьох кілограм на вигляд.

- Знайшла, радій. — Я показала їй язик і перегорнула сторінку.

- Ну вже ні. — Подруга захлопнула книгу переді мною. — Один день ти просто зобов’язана побути чемна. Імператриця ще спить, але я знала, що ти знову десь пошвендяєш, тож передбачила це. Зараз ми йдемо і ти переодягаєшся в просте пристойне плаття і ми будемо робити вигляд, що раді слухати все про моду.

- А ти хіба не рада?

- Мода це так цікаво. — До нас підсів Тарнау. — Тобі справді нудно про це говорити?

Навіть Жасмін закотила очі.

- Мілорд, я перепрошую ще раз, але місцеві не мають ні почуття смаку, ні зручності, ні практичності. А економія тканини, це взагалі інша мова.

- Нащо економити? — здивувався він.

- Можливо, для того, щоб з меншого шматка пошити більше і продати за тою ж ціною, щоб заробити більше.

- Тарнау, не звертай уваги, її батько дуже заможний купець. — Влізла Жасмін.

- І в чому я не права? Одягати на прислугу вісім спідниць, аби було? Чи навіть на себе...

- А її брат дизайнер.

- Ахаха. Не думав, що такий потужний маг, як він шитиме одяг. Оце дивак.

- Звідки ти знаєш мого брата?

- Як це, звідки — він бував тут багато разів з Віктором. — Ошелешив мене хлопець.

Цікаво, як багато нового я ще взнаю про брата? Та і де він зараз, з ним би було легше.

- Теревенити дуже добре, але нам пора. Тарнау, забери в неї книгу, а то її звідси канатом не витягнеш.

Темноволосий був на диво слухняним і забравши талмуд зник з очей, наче, і не було. Вибору не було, тож я попленталась за подружкою. Вона всю дорогу мене відчитувала, гірше матері. Та в мене була цілком нормальна із почуттям гумору, тож на горіхи я отримувала вкрай рідко.

Увесь час поки я переодягалась вона сиділа у вітальні і чатувала мене, щоб я бодай не втекла. Та не збиралась я...хіба через вікно. Але занадто високо.

За нами прийшли навіть раніше, ніж я встигла дозбиратись. Але я так зрозуміла, що нам дають кілька хвилин привести себе в порядок, тож видихнула і сіла біля Міни.

- А тепер просвіти, що я маю робити.

- Щоб сподобатись?

- Ох. Я їй вже не подобаюсь, просто, щоб вона не зіпсувала моє перебування тут.

- Я нічого особливого не робила. — Задумалась подруга.

- Ага, а одяг?

- Це не найстрашніше. Просто не кпинь і не видурюйся, ти не в академії, а при дворі, тож хоч трошки прояви повагу. Це оцінять, повір.

Імператриця очікувала нас в кімнаті для прийому гостей. На щастя, не тій, що ми вчора вечеряли, а трохи менше, приємніше на вигляд і стіл був накритий тільки на трьох. Казати, що поїла я не збиралась. Ще раз перекушу, зайвим не буде. Потім я розраховувала ще помагічити і потрапити на урок бою, чи хоча б просто побігати, щоб не втратити форму — інакше, Ліман Гайн засміє мене.

- Іолано, ми прийшли. — заговорила першою Жасмін.

- Дуже добре, бо я вже очікувала на якийсь казус. — Вона повела бровою дивлячись на мене.

- Я дуже вдячна за ваше запрошення і з нетерпінням чекала особистої зустрічі. — В мені явно пропадає актриса. Якщо не складеться з магією то піду в театр.

- Гаразд, присідайте до столу і пригощайтесь. Тільки подане.

Першою присіла Жасмін, а я вже слідом, на те місце, що лишилось.

Поки я куштувала сирну запіканку, вона їла мене поглядом, я мало не вдавилась.

- Перепрошую...- щось я стільки перепрошувати стала за останній час, що страшно стає. — Зі мною щось негаразд? Зачіска, можливо, зіпсувалась?

- Ні, все гаразд. Просто роздивитись тебе хочу поближче. Ви вчора хоч і сиділи за столом неподалік, та розмови у нас не було. А в мене є багато питань. Незважаючи на те, що мені багато розповіли інші, але я хочу, щоб і ти щось розповіла. Наприклад, чому ти погодилась вийти за мого сина і переїхати у інший світ?

- Бо я кохаю його. Інших причин в мене немає. Гроші мені не потрібні, ми достатньо заможні, титули мене не цікавлять, я хочу стати магом.

- Зрозуміло. Але, твій брат, коли був у нас і розповідав про тебе, говорив, що ти не маєш дару. — Вона звузила очі, як дика кішка. — І це вкрай дивно.

- Мені також, імператрице...

- Називай мене Іоланою при ближньому колі. — Вона стисла губи. Чому запропонувала, коли незадоволена цим рішенням?

- Дякую, це честь для мене, Іолано. Та я не маю уявлення походження моєї магії. Кажуть, що в нас в роду могли бути предки з іншого світу, і якщо там магія передається спадково, то так могла дістатись і мені.

- В нас магія не так часто передається в спадок. — Задумливо мовила вона. — І раси здебільшого темноволосі, світліші відтінки величезна рідкість. Тож, не звідси походження твоєї магії. Та про існування інших світів нам нічого не відомо.

- Зрозуміло. — Потухла я, котра не так давно мріяла про міжсвітові подорожі по різних світах і їх дослідження. А зараз дізналась, що їх тільки два — облом повний!