7.2. Представлення

Вечеря була більше схожа на малий бал. Мене офіційно представив його високість для публіки. А Єн під очманілі погляди провів до столу за вже приготоване місце. Я просто намагалась не дивитись на всіх цих акул, які вже оцінили вартість плаття, і думками замовляють таке ж, тільки де? Ось в чому питання...а це ідея, подумала я — адже рекламу Седрику і тут можна зробити. Поки хто дійде до схожих ідей він тут гарно розкрутиться, ну і що, що інший світ.

Та плаття було не єдине, що роздивлялась спрагла до вражень публіка — були ще моє волосся і очі. Я виділялась, як біла ворона у всіх сенсах. На моє привелике щастя нікого «чужого» за нашим столом не було. Мене посадили між Єном і Лаелем. Жасмін з Віктором сиділи з іншої сторони від імператорської родини.

- Розслабся. — шепнув Єн. — Вони вже всі закохані у тебе.

- Сумніваюсь. Роблю ставку на те, що частина думає, як мене придушити, щоб у їх дочок був шанс вийти за принца. — мовила я. — Подивись, які погляди. Здається, мені доведеться поставити тумбочку перед дверима.

- Забув сказати. Після представлення твої речі було доставлено в наше крило і в тебе апартементи поряд з моїми. — білозубо заусміхався мій хлопець. — Я ж обіцяв, що доставлю тебе до себе.

В мене не було слів на його зауваження. Тож просто діставши зі столу щось більш знайоме я прийнялась за їжу.

- Ти не рада? — заглянув він на мене.

- Чому ж, рада. Імовірність, що мене приб’ють ще сьогодні суттєво зменшилась. — зіронізувала звісно, але погляди деяких дівиць просто вбивали. І от нащо я погоджувалась? Жила б собі спокійно у своєму світі, працювала б моделлю в Асвадора, поки не закінчу Академію, а там чи викладати пішла б кудись, чи бойовим магом, чи до князя нашого в особисті маги...думаю, Ладор би мене найняв.

- Ти прямо сочишся ентузіазмом і радістю. — Подивився на мене Лаель.

- Я передчуваю завтрішній день. Раніше я була просто дивна дівчина, що ходила за тобою. Тепер мене всі знають, а я нікого.

- Не бачу проблеми. Почнемо справа і по-порядку. Граф Азар Вальєн, одружений, дружина біля нього сидить — Ілея. Мають маєток досить далеко звідси, але приїхали погостювати і видати заміж старшу доньку. Її немає десь і це добре. Граф безбожно зраджує дружині. Тут не менше третини з ним переспало. Дружина, навіть, якщо і здогадується, то мовчить. — Почав перераховувати Єн, а я все ж вирішила послухати, адже мені це ще може неодноразово знадобитись. — Далі Даміра Асаєк — троюрідна батькова сестра. Не дивись,що вона мила і гарно усміхається, при потребі вона всадить тобі ніж у спину і скаже, що так і було, або що ти сама на нього впала. Лів Раунан — наш секретар, барон, адекватний, якщо потрібно, то звертайся — він допоможе. Сімейка Ловуків, Мартин, Арея, їх син Бернар — теж хочуть одружити. Так, як ти з іншого світу, то швидше всього їх не зацікавиш. Я про плани з одруженням. Вцілому, ще ті пліткарі, тож стережись...

Так поступово Єн знайомив мене з людьми за сьогоднішнім столом. На щастя, їх було не більше п’ятдесяти. Та і всіх я всеодно не запам’ятала. Імен, але характеристика лягла, як по маслу. Тож, поки музиканти зіграли перші ноти я не тільки сфформувала своє поняття про палац, а й встигла наслухатись дотепних коментарів від Лаеля. Здається, йому було весело. Він, навіть, намагався бути галантним кавалером, класти мені канапе на тарілку і ми жартували при цьому. Імператриця ж збоку дивилась скоса. Але, ми сиділи десь за пів метра від них, не розумію, чому так дивно, та вона половини розмови не могла чути. Мабуть, їй дошкуляв наш сміх.

- Лаель, ти ж знаєш, що дарма підбиваєш клини до моєї дівчини? — спитав напівжартома Єн.

- Чому це? Ви весілля лише після академії зібрались грати, я якраз виросту. — скорчив він нахабну гримаску, а я ледве стримала сміх. Здається, на нас дивились вже всі. Ці люди не вміють веселитись?

Перший танець почали Теней з Іоланою, потім Віктор з Жасмін. А далі Єн потягнув мене — на жаль, така була традиція. Танцювати я не дуже хотіла, але довелось піти, щоб не було зайвих питань. Цей вечір треба пройти достойно, а там, будь-як-буде!

Коли Єн закружляв мене, моє плаття знову засяяло і здавалось, що ми у вихорі листочків.

- Пам’ятаєш, ми тоді танцювали? — спитав Єн.

- Ми стільки раз танцювали, що я забула.

Ще один поворот і ми біля Жасмін з Віктором.

- Я тебе приб’ю. — шепоче із злим обличчям вона.

- Ось бачиш, вже є кандидатка відправити мене на той світ. — покривлялась Єну.

- Вона отримала на горіхи за тебе, тож нічого дивного. — він потиснув плечима і притис мене дужче. — Але тепер я буду охороняти тебе і ніхто не посміє навіть подивитись косо.

- Тоді, тобі доведеться виколоти їм очі, бо вони вже дивляться косо.

- Не смішно.

- Ти напужився, як індик. Тобі не личить. — я провела рукою по його щоці. — Ти ж вдома, все гаразд.

- Якби ж то, те що я вдома проблем не відміняє. Можливо, мені скоро доведеться відлучитись на деякий час...

- Хоч не зараз?

- Ми дещо готуємо, через кілька тижнів, тож поки я тут.

Це тішить — подумала я і пригорнулась до його плеча. Що мені робити, коли він поїде?

Апартаменти Ауріки