5.2. Урок

Зосередившись почала вимикати думки, відбиваючи їх, як набридливих мух і зосереджуючись на власних відчуттях. Я вже бувало бачила енергетичні потоки, і навіть колись на змагання робила щит. Ось на цій думці я зосередилась, пригадуючи відчуття щита і вигляд плетіння. Адже — це енергія. Стихія і дія — лише наслідок енергії. Слухаючи власну інтуїцію я почала повільно проводити руками вздовж тіла, особливо де розташовувалось сонячне сплетіння. Адже, якщо воно там є, я його відчую. Рано чи пізно!

І я таки відчула! Але затримала писк радості, затиснувши усмішку в губах. Ось воно — гаряче і, наче сяюче між пальцями. Я нахилила голову. Для того, щоб бачити енергію не потрібно відкривати очей. Вони закриті лише для созередження. Щоб навколишній світ не заважав бачити потрібні речі.

І я побачили цю так звану «квітку». Не знаю, якого вона мола бути розміру, моя була десь із яблуко і ще, вона не була просто квіткою...її «пелюстки» були з енергії, вони не були стабільними, а динамічно коливались у не дуже швидкому темпі, ніби язички полум’я, які рухаються з’їдаючи дрова. Це заворожувало. І те, що я почала бачите це видовище — було для мене чимось неймовірним.

Ще неймовірнішим стало те, що я побачила, не шукаючи інший канал — дуже схожий на попередній, тільки із зеленими полум’яними язичками, на рівні грудей. Він був приблизно такий же за розміром і я зачаровано торкнулась його руками.

Попередній відчувався, як тепла енергія, яка жарить і зігріває. Цей був, як подув вітру, що приходить у літню спеку.

Цікаво, а є ще такі канали?

- Здається, ви щось побачили? Чи я помилився?

- На жаль, ні. — з чистою совістю збрехала я. Щось це вже переходить у дурну звичку в цьому світі. — Але я відчула тепло в тому місці де ви говорили, і ніби комочок енергії...

Напівправда також згодиться.

- Дуже добре. — він відірвався від Лаеля. — Зараз буде вам наступне завдання. З керування вогнем. Ви спробуєте зробити ту ж вогняну сферу, яку хотіли показати мені спочатку, але за іншим методом. Раніше, ви випускали всю енергію через руки, вона проходила через усе тіло і коли канали вузькі це не страшно. Бо ви ще можете контролювати її. Це навіть добре, бо такий спосіб перемішує енергію і ви всебічно розвиваєтесь і покращуєтесь. І колись ви зможете знову це робити. Коли опануєте оце. Але зараз у вас є канал, звідки ви маєте взяти енергію і витягувати її, як ниточку з клубка. Не доспускати того, щоб вона рванула, як спочатку. Тут уже ваші руки мають діяти, скоріше, як стримувачі цієї енергії. Розумієте?

- Не зовсім, але треба пробувати.

- Ви однією рукою контролюєте вихід енергії, іншою — формуєте закляття. Вам доступні поки лише з сирої енергії, тож користуйтесь.

Що я і зробила. Адже — нарешті повірила у його слова. Мої очі точно не могли брехати і я знаю, що бачила. Це ж, напевно, і інші канали існують, коли я побачила два!

Ще раз сфокусувавшись на моєму вогненому каналі я торкнулась його і навіть занурила пальці у енергію. Це було приємно і тепло. Тепер я його і на доторк можу знаходити. І це добре. Одне питання не давало спокою — як зробити нитку? Але, здається, моя магія і уява вирішили підіграти мені — дві тонкі цівоцки, ніби переплелись у моїй руці і я потягла їх. Це було так неймовірно.

А потім, притримавши іншою рукою потік, який вже збирався вирватись я почала формувати невеличку сферу.

- Тихо ти. — почула я від майстра, але це точно було не мені...

Коли сфера сформувалась, то я нарешті розплющила очі. На руці горіла красива правильна кулька. Абсолютно ідеальна — тільки схожа на котушку з ниток!

- Здається, ви занадто буквально все собі уявили. — почухав потилицю майстер. — Але це дуже хороший результат. Я і сам попрошу Владику, щоб позайматись з вами.

Лаель взагалі стояв і пожирав мене очима.

- Молодь, чого стали. Ви поки на занятті. Міледі, ви повторюєте цю формулу, поки не зведете до автоматизму, або резерв не закінчиться. Лаель, продовжуємо!

Наше тренування, здавалось тривало нескінченність. В першого резерв закінчився у Лаеля. Але виникало закономірне питання — звідки стільки енергії в мене? Втомитись я втомилась, але не відчувала спустошення, як частенько бувало. А зробила біля двадцяти сфер. І це, я ж забула — був ще викид вогняної і повітряної магії спочатку, які мали б взагалі цей резерв обнулити.

- Здається, я знову хочу їсти. Тепер сам би ратрона зжер. — Пожалівся Лаель.

- То ходімо, знову кухню пограбуємо. — Подала я єдину і абсолютно вірну ідею.

- Зараз буде заняття з бою. Поїси і рухатись не зможеш. — він скривив гримаску. — Але наш майстер говорить, що голодним навіть краще, бо ми тренуємось в важких умовах, в яких нам найчастіше доведеться битись.

- Він часом не брат нашого Лімана Гайна? Той щоразу розповідає нам, що біг — то основа і якщо резерв закінчиться і ми, дохляки, не зможемо битись, а ми не зможемо.

- Дуже схоже. Наш теж немилосердно ганяє. Але я вже звик.