31. Браслет зв'язку

Сьогодні весілля. А Єна не було ще й досі.

Я допомагала одягатись Жасмін і вдавала, що все добре, але була сама не своя. Ввечері Тарнау пообіцяв, що він буде до ранку. Але ранок уже настав, а Єна не було. І решта не дуже й то хвилювались.

Жасмін ще раз крутилась у своєму розкішному червоному платті. На ньому постійно розквітали троянди і воно видавало неймовірний аромат від шлейфу. Передбачливо, щоб наречена не надихалась і не зомліла. А ще сяяло невеличкими діамантиками, які імітували росу на тих же квітах. Було неймовірно. Навіть імператриця, яка увесь час бурчала за традиції погодилась, що це плаття гідне принцесси і благословила подругу, тож та мало не зомліла від щастя.

Я ж іще не одягалась. Допомога подрузі та переживання за коханого не давали спокою. Я б взагалі не йшла на це весілля без нього, а ще він мав тримати перстні для свого брата і Жасмін. Напівпритомну Міну я лишила на імператрицю і Стокс і побігла до артефакторської.

Тарнау колупався в якомусь приладі.

- Ти що тут робиш? — здивувався він, підвівши очі. — Ти мала б збиратись на бал.

- Єна досі немає. — заходила я по кімнаті, мене увесь ранок рвало на частинки від нервів.

- Дивно. Він вчора ввечері зв’язувався зі мною. Та і я ж говорив тобі. Може, ще буде... - висловив думки друг.

- Зв’яжись із ним ще раз, будь ласка, Тарнау.

Він подивився на шугаючу мене по кімнаті і змилостивився. Але, браслет взагалі не відповідав.

- Так має бути?

- Ні. Коли йде виклик на протилежний кінець, то обидва світяться білим світлом. — Тарнау поглянув схвильованим поглядом.

- Що робити? — я у відчаї рванула власне волосся.

- Ауріко. Ми не можемо зірвати весілля. — Холодно проговори він. — Нам цього не пробачать.

- А якщо він в небезпеці? — я кинулась до Тарнау. — Ти маєш мені допомогти.

- Давай зробимо так. Зараз ти переодягаєшся і йдеш на церемонію, як і я. Хтось має тримати ті бісові перстні. А потім я роблю ще одну спробу, і якщо він не відгукується, тоді ми вже вирішуватимемо, що робити. Адже він міг десь і пошкодити браслет. Цілком можливо, нічого не сталось.

Заплющила очі і видихнула. Не вірилось в хеппі-енд, але зерна розуму в його словах були. Тільки б це не коштувало мені Єна.

- Россі, негайно переодягайся, ти ж подружка нареченої, до церемонії лишилось двадцять хвилин.

Усвідомивши всю сраку в якій я опинилась на шаленій швидкості чкурнула в свої апартаменти, збиваючи по дорозі людей і навіть не вибачившись.

Плаття, котре я мала одягнути на весілля було рожеве, ніжне, наче безе, спадало красивими фалдами і метеликами. Час від часу вони випурхували зі своїх місць, робили коло навкруг мене і сідали назад. Тож, як казав брат, я була схожа на пахучу квіточку в хмарці метеликів. Але сьогодні мені було не до краси плаття. Нерви здавали. Тож я натягнула його, як-не-будь, затягнула шнурівку і була умовно готова. Спочатку я планувала якусь зачіску, але все пішло прахом, тож я просто розчесалась. На щастя волосся було досить слухняне і лягло красивими хвилями. В коробці лежало кольє, подароване батьком на вісімнадцятиріччя. Одягла його теж сама. Зараз всі слуги літали біля імператорської родини, яка на таке дійство мала виглядати бездоганно.

Ну я теж нічого. Вийшовши за двері я завмерла від несподіванки — мене чекав Тарнау і то неймовірно шикарно виглядав при цьому. Мовчки подала йому руку і ми подались в головну залу, де мала відбуватись церемонія поєднання.

Там вже зібрались більшість гостей, священнослужителі. Не було лише правлячої родини. Але всі смиренно очікували на них.