30. Вогонь і павутиння

Дні до весілля тягнулись безкінечно. Седрик шив плаття імператриці. Все ж вона оцінила його талант і вміння. Тож на святі ми очікували чогось незвичайного.

Те, що Каріна пероцінила свою витримку і контроль ми зрозуміли вже наступного дня, коли на її очах у мого брата на шиї повисла якась нахаба, забувши навіть привітатись.

- Я чекала, що ти повернешся. — заговорила вона прямо при всіх, навіть я офігіла від її поведінки.

- Шарлотта, я тобі ще два роки тому казав, що нам не по дорозі. — Седрик спробував розімкнути її руки на шиї, але то була марна справа.

Почувся тріск, я повернулась — Каріна мало того, що палала, в її руках з’явився вогнений батіг.

- Якщо ти зараз же не прибереш руки від мого чоловіка, то я тебе ним задушу. — І вона попросту хльостнула її по платтю. Мабуть це було боляче, бо Шарлотта голосно пискнула і миттю відскочила від Седрика.

- Ти божевільна! - заверещала вона.

- Ага і всім це перекажи. — Те, з яким абсолютно холодним обличчям Стокс промовила це, вразило всіх. Плаття в дівчини загорілось і я не планувала його гасити, як і всі інші, хто спостерігав за цим.

- Люба, давай спробуємо загасити тебе? — Седрик підійшов і обійняв її. — Я ж не думав, що тут ще хоч хтось будує плани на мою персону.

- Ще раз таке повториться і я тобі ним надаю по попі.

Я аж рот роззявила.

- Як скажеш. — безапеляціно погодився Седрик. Він вкрив їх коконом і затушив полум’я. — Ну ось, сукня зіпсована.

- Мій чоловік дизайнер, попрошу його пошити мені нове. — усміхнулась вона.

Здається, бурі вдалось уникнути.

- Що тут відбувається? — до нас вперше за стільки часу з’явився Тарнау. — Россі, кого я бачу.

Вони обійнялись.

- Дружина? Представиш?

- Каріна, Каріно — Тарнау. Він ще той ловелас, не купляйся на його лестощі.

- Чому всі найкращі дівчата дістаються не мені? — Картинно закотив очі він. — Ти б залатав їй плаття, а то видно всі найцікавіші місця.

Всі гуртом подивились на Каріну в якої відпав повністю подол плаття і по всьому зверху були красномовні дірки. Вона аж сплахнула.

- Чого витріщились. Ану відверніться усі! — Скомандував Седрик. Зняв з себе куртку і одягнув дружину.

- Гарні ноги, Россі. — Чи то підколов, чи зробив комплімент Тарнау.

- Йди до біса, і перестань витріщатись на мою дружину.

- А ти чому з’явився? — не витримала і влізла в розмову я.

- А, артефакти для вас готові, тож хотів покликати в майстерню, щоб відкалібрувати під ауру.

- Тоді, ходімо. — Скомандувала Жасмін, захопивши нас з Тарнау попід ручки, поки той ще розглядав ніжки Стокс. — Тарнау, ти б знайшов собі дівчину. А то занадто відверто дивишся на чужих.

- Нема чого голими розгулювати.

Артефакти виявились невеличкими перснями, зробленими якраз нам під розмір. Він мав попереджати про те, що взяте тобою в руку має в собі небезпечний склад. Світитись від ледь-жовтого до яскраво-червого. Але діяв не постійно, лише після активації. Для цього потрібно було натиснути на маленький камінчик зверху.

Вплітання в ауру було досить складним. Як я зрозуміла, там вже використовувалась магія п’ятого каналу, тож Тарнау ще більше виріс в моїх очах. Адже ці вміння, як я читала — доступні не кожному. Можна і канал розвинути, але магія не завжди діятиме і підкорятиметься тобі. Може взагалі нічого не відбуватись, або ж випадково. А він робив це ціленаправлено. Мені дуже сподобалось спостерігати це магічним зором — потік енергії не йшов від самого каналу, а з рук, з цілого тіла. Он як воно виглядає збоку.

А його майстерність вражала. Він міг настільки тонко розподілити енергію, наче плів невидиму павутинку, яка покривала артефакт і з’єднувала його з аурою.

Це дійство зайняло майже пів дня — але було того варте. Особливо, подивитись на це. Тепер я мала ще одну планку, якої хотіла досягти.

Сьогодні її задав хлопець, який чомусь подобався мені все більше і більше.