29. Дорогі гості

Прибуття брата викинуло мене з майже наїждженої колії. Адже я вранці займалась з Вісентом Соулом, потім читала, а після обіду йшла на заняття з контролю.

Але голосний вереск Лаеля, який повідомляв, що мій брат, тут нікого на полігоні не залишив байдужим.

- Двоє Россі тут — це буде катастрофа. — Констатував Вісент Соул.

- Уже троє. — підморгнула йому і помчалась до брата.

Ми не бачились зовсім трохи та я вже встигла скучити. І за ним, і за домом. А мій брат — це частинка мого дому.

До приймальні імператора ми летіли з Лаелем наперегонки, і я навіть вигравала, але все ж стримувала трохи свій порив, щоб зачекати малого. Все ж бігаю я швидше і ноги в мене довші.

- Седрику! — заверещала я, і кинулась обіймати брата.

- Шалена. Ми ж бачились недавно! — він покрутив мене. — Ти полегшала. Єн тебе не годує?

- Ти спитай де він.

- Привіт, Ауріко. — озвалась Каріна і усміхнулась.

Я відірвалась від брата і обняла її також.

- Привіт. Ти тут уперше?

- Так. — підтвердила вона.

- Тоді готуйся, якщо Седрик не попередив тебе...

- Ауріка, я ж не можу все всім розповідати. Вам буде нудно жити. — заусміхався брат.

- Зрадник. — Прошипіла я звузивши очі. — Він і тебе підставив.

Каріна дивилась на мене широко відкритими очима, не розуміючи про що я говорю.

- Після переходу через міжсвітовий портал магія мутує. — поділилась я з нею, а вона аж відкрила рота. — Тож, готуйся, до того, що будь яка твоя емоція може вилитись у катастрофу. Раджу відразу записатись на заняття до Саєра Ріалдана. І в мене є чудова книга про все це.

- Гаразд.

- А що з Єном?

- Він виконує дуже важливе державне завдання. — Втрутився Віктор. — Седрик, ходімо, представлю Каріну батькам, а тоді до справи.

- Карін, ти можеш побути з Аурікою потім. — Додав брат.

- Я вже зрозуміла. - скорчила вона гримаску.

- Або з моєю мамою. Але, на урок радив би сходити. — Втрутився Віктор. — Ти з нами, Ауріко?

- Звісно.

Після представлення керуючій родині ми розділились. Імператриця пішла обговорювати з Седриком плаття. А я, Жасмін і Каріна пішли до мене. Стокс явно було незручно, адже в Академії Зодіаків вона була нашою викладачкою. Та і лишається. А тут вже не покомандуєш і потрібно було виробляти іншу форму поведінки.

Я трошки поспівчувала їй, але зовсім не довго. Вона досить довго псувала мені нерви. Тепер я готувалась до спектаклю, коли її стихії почнуть виходити з-під контролю. Тільки я вже не пам’ятала, що там у неї. А мала б — підказувала совість.

- А які у вас стихії? — випередила мене Жасмін.

- Жасмін, я не думаю, що тут варто звертатись на «Ви». Скоріше, скоро я буду говорити ваша Величносте. — усміхнулась вона. — Тож, наодинці, думаю, варто упустити субординацію.

- Гаразд. — кивнула подруга. — Так, що там із стихіями?

- А навіщо це тобі поцікавилась вона? — надпиваючи чай.

- Щоб знати, що нам ще очікувати. Я зазвичай влаштовую землетруси. Ауріка мало не спалила модистку і її помічниць, а потім вирішила втопити їх. — хіхікнула Міна. — Оце видовище було.

- В мене повітря основне, і вогонь із землею в асенденті. — потішила вона нас.

А я вже уявила маштаби руйнувань, адже повітря і вогонь разом вибухова суміш. Навіть, якщо вогонь в асценденті — я вже переконалась цьому.

- Не турбуйтесь, я свої стихії контролюю ідельно.

Ми з Жасмін переглянулись скептичними поглядами. Хай-но щось станеться непередбачуване.

- А про канали ви щось знаєте?

- Ні, а що це?

- О, здається, сьогодні буде щось цікаве - роль викладачів пограємо ми. — усміхнулась Міна.