7. 1. Представлення

На перше представлення хотілось виглядати якнайкраще. Не те, щоб я дуже хотіла сподобатись...просто не хотілось бути гірше інших. Але ж це вечеря, а не бал — вирішила собі. Знайшла красиве бірюзове плаття, трохи розширене донизу. Так вже і бути — піду разок в платті. В мене їх багато не було з собою. Штук з десять. Решта — костюми на всілякі випадки і зручні речі, щоб займатись магією і бойовими мистецтвами. Адже, Єн ще тоді обіцяв мені, що дадуть вчителя.

- Єн, я сьогодні вже встигла позайматись магією і боєм.

- І як пройшли заняття? — спитав він, сидячи на ліжку, поки я збиралась в гардеробній.

- Майстер з магії душка, а от з бою самовпевнений піжон, яких світ не бачив.

- Дивно, що ти в нього взагалі щось робила. Він не визнає існування жінок.

- І колись поплатиться за таку халатність. Єн... — Я виглянула з гардеробної, щоб точно бачити його вираз обличчя. — Мені потрібен офіційний дозвіл на заняття з ними.

Мій хлопець відкинувся на ліжку і застогнав.

- Сонце, якби ти не гасала увесь день невідомо де, то знала б, що він лежить у тебе на столі ще з обіду. Батько його видав, ще до твого прибуття сюди, просто ж не лишатимуть його в пустій кімнаті.

- О, Зодіаки, я люблю тебе. — я кинулась до свого хлопця і обняла його.

- Шалена, задушиш і не буде кому на вечерю тебе вести. Збирайся краще, а то час піджимає.

Я все ж не втрималась і мої губи знайшли його. Абсолютно солодкі відчуття. І коли його руки торкнулись моєї спини і скинули мене на ліжко...

- Ауріко, збирайся. Чи ти хочеш йти на перше знайомство з розпухлими губами?

І правда, щось мені біля нього зовсім дах зносить. Я підвелась і обтрусилась.

- Розчешусь і йдемо, а то зачіска зіпсувалась.

Він кивнув, а я подалась у ванну, де лежали всі прибори і було дзеркало майже до стелі. В дзеркалі мене зустріла все та ж дівчина — не дуже висока, худа і з сивим волоссям і фіолетовими очима. Плаття було ніяке. Але ж не одягати на звичайну вечерю плаття від Асвадора. Це трохи занадто...чи ні? І спочатку була думка, що одягнути щось таке — це фактично повипендрюватись на публіку. Але було одне але — я спонтанно загорілась за цю добу вже двічі, а платтям від мого улюбленого дизайнера нічого не буде. Що ж, буде так — я витягла оранжево-золотисте плаття і переодяглась. Ще раз провела гребенем по волоссю і готово. Тепер це було саме воно — я була більше схожа на казкову принцесу, ніж на простушку. Та і ніколи себе нею не вважала. Те, що мій батько не лорд, а обдирає цих лордів зі спокійною душею, не робить мене гірше. Я покрутилась і листя закружляло в платті, як вперше. Ну і що, що не листопад. Принаймні — це найскромніше з тих плать, що мені дістались.

- О, ти вирішила перевдягтись? Хороший вибір. — Єн підійшов до мене і обняв за плечі. — Тепер сяятимеш яскравіше всіх. Багато плать взяла?

- Ні, звісно. Якщо ти думаєш, що я там щоразу вечерятиму, то помиляєшся.

Він засміявся і тицьнув пальцем по носі.

Спочатку ми пішли в кабінет до його батька, де вже зібралась вся родина. Сподіваюсь, вони не очікували нас занадто довго. Але, на диво вони всі жваво щось обговорювали — сподіваюсь, не мене.

Коли ми зайшли в приміщення Єн тримав мене за руку і на щастя, не відпускав. Не думала, що буду хвилюватись, але не вийшло.

- Мам, тат — це моя наречена — Ауріка. Ауріка — Теней Рейм, ви вже знайомі. Іолана Рейм — моя мама.

Я зробила реверанс.

- Підійди сюди. — покликала імператриця до себе і я ступила кілька кроків. — Хм. Ти дуже дивна. — констатувала вона очевидний факт. — Але, ти з іншого світу, у вас там, мабуть, це нормально.

- Звісно.

- Сідай-но. — вона показала на стілець поруч, ніби, він був заготований вже для мене. І коли я присіла, то вона знову заговорила. На щастя Єн став позаду і поклав руку на моє плече. — Я увесь день сподівалась на знайомство з тобою, але ти невловима. Хоча, моєму молодшому ти сподобалась. Але він теж невловимий і бешкетник. Так, що це сумнівне досягнення.

Я одразу поставила руку на канал, намагаючись запечатати його, оскільки почала нервувати.

- Мам, це я винен. Я мав представити її зранку, але було надто багато справ, тож звільнився я лише під вечір.

- Гаразд, етикет нікуди не дінеш. — Скривилась вона і змірила мене пронизливим поглядом. — Але ти могла прийти на неофіційне знайомство...

- Пробачте, я страшенно нервувала, ваша високосте.

- Звісно, молодь. Гаразд, ходімо на вечерю, а то подали вже — остигне.

Вона чинно піднялась і подалась до дверей. Теней пішов вслід, я ж стисла руку Єна. А він поцілував мене в шоку і прошепотів: усе гаразд. Мені не стало легше, очі мене не підводили — вона дивилась на мене, як кіт на мишу, яку збирається зжерти. І це погано, адже я хотіла ці кілька тижнів провести з максимальною користю. Не хотілось плазувати перед кимось і витрачати дорогоцінний час на всілякі дурниці.

Іолана