2. Зустріч з Жасмін

Вранці я була розбуджена голосним стуком у двері, а потім ще більшим писком, коли на мене накинулась Жасмін. Моїй радості теж не було меж. Ось такі пробудження мені подобаються більше! Ми обійнялись із голосним писком застрибали в кімнаті.

Прислуга, яка прийшла слідом за Жасмін від нашого вереску шарахнулась з кімнати і перечепившись через поріг голосно гахнула.

Ми вибухнули сміхом і кинулись піднімати дівчину.

- Ти ціла? – запитала Жасмін.

- Так, міледі. Все добре. Я просто злякалась.

- Ауріко, це Аріна, моя помічниця. – представила вона мені дівчину.

Вона кивнула і я також. Нові знайомства починались…

- Як ти добралась? – запитала подруга.

- Майже пристойно.

- Це ж чому?

- Та я не вечеряла.

- Хитрюга. – засміялась Жасмін. – Аріно, піди на кухню і замов нам поснідати, будь ласка.

- Слухаюсь, міледі. – дівчина чкурнула від нас, як від вогню.

Вона закрила двері і видихнула.

- Нарешті, я її зчихалась.

- Ти чого?

- Дістали.

Жасмін сіла за столик, де вже валялись кілька пелюсток і налила з графіну води.

- Тобі тут не подобається? – чи то спитала, чи підсумувала я.

- Не дуже. І ти навіть не уявляєш, наскільки я рада тебе бачити. Нарешті, мені є з ким поговорити і повеселитись. Вони такі зануди.

- Сподіваюсь, ти не передумала заміж? – присіла біля подруги.

- Та ні. Просто треба тримати себе в руках до весілля. А до нього ще два тижні. Ти б бачила, що на мене хочуть нап’ялити на весілля. – вона демонстративно закотила очі. – Бо це платтячко носила якась там сто-раз-прабабка. Та ця рихлять розсипається. В мене підозра, що до служителя я дійду голою.

- А що Віктор?

- Ну, я замкнула свою помічницю в гардеробі і пішла робити скандал. Ми зійшлись на тому, що він замовить плаття у Асвадора і одягну я його перед самим виходом. Добре, що ти прибула – якраз допоможеш.

- Дивні махінації в тебе. А просто одягнути не можна?

- Ти б бачила мою майбутню свекруху. Це з чужими вона мила. А так з’їсть і кісточки обсмокче.

- Мені вже страшно виходити за ці двері. А чому ти так рано за мною приїхала?

- В якому сенсі приїхала? – вона подивилась на мене. – Він тобі не сказав, чи що?

- Що сказав? – я нашорошила вуха.

- Їхати нікуди не треба. Віктор і Єн живуть тут…в імператорському палаці…- Жасмін сиділа і уважно дивилась на моє обличчя.

- Ну так це добре, їхати нікуди не треба, – видихнула я. – Ти чого так дивишся?

- Та ні, нічого. – махнула рукою Жасмін.

В двері якраз постукали. Принесли їжу. Ще один слуга розставив її на столі і пішов.

Аріна ж стала біля дверей, як стовп і що робити?

Я згадала про постіль.

- А її можна попросити викинути сміття? – запитала я подругу.

- Звісно. Арін, допоможи.

Я завела у спальню і видала змотані прогорівши речі.

- Це, мабуть викинути потрібно. Чи що ви там з таким робите?

- Добре, міледі. – Вона скоса оглядаючи пакунок таки взяла його в руки.

І знову нас покинула.

- Ще раз її виперти мені не вистачить фантазії, - сідаючи за стіл констатувала я. – Далі ти думай.

- Та не виходить. Вона взагалі мене ніколи не кидає. Це жахливо.

Я могла лише поспівчувати подрузі. І взятись за сніданок.

Готувала тут смачно. Були схожі продукти, а були й делікатеси з іншого світу. Незвичайні на смак але цілком їстівні.

- Мені так шкода, що ти пропустила наші заручини. Був красивий бал. Тільки невеличкий. Всі такі люб’язні. – Жасмін мрійливо заплющила очі. – Як думаєш, з мене вийде хороша імператриця?

- Що? – поперхнулась я.

- Як що, чи вийде з мене хороша імператриця?

Здається шматок застряг в мене в горлі. В голові зразу почали збиратись картинки і слова: керуючі…вчителі…владика. Все це я так необачно проігнорувала, була надто безпечна. Єн же завжди захищав мене і я не звертала уваги на ці дрібниці. Я думала він син якогось лорда. Але це, впринципі, не мало особливого значення для мене. Я кохала Єна, бо то був Єн, а не тому, що він може бути багатим чи займати якісь високі пости.

- Звісно! – з усмішкою видала я подрузі майже правду. – А де кажеш, можна знайти Єна?

- В імператорському крилі, де і решта родини. – Нічого не розуміючи відповіла подруга. – А нащо він тобі?

- Про сто хочу придушити падлюку.

- Ахах. Нічого не вийде, там охорона на кожному метрі. – подруга витерлась серветкою. – І що він зробив такого, ніби ж все було добре?

- Він забув уточнити, що він принц.