1.4

Скорпіони збагнули це лише тоді, коли солона вода збурилася від появи кита. Він виринув раптово. Велетенські розміри свідчили про його давнє походження — здавалося, сама сила океану була ув'язнена в ньому, втілившись у плоть. У його бездонних чорних очах не було й тіні паніки, коли він споглядав зграйки озброєних "хижаків" — саме так, на думку підводного царя, виглядали ті, хто його оточив

Скорпіони невпевнено трималися на воді трохи осторонь, спостерігаючи, як Раки готуються до нападу. Один із мисливців різко подався вперед, розсікаючи руками товсту шкіру кита, проте для звіра це була лише дрібна подряпина. Наступні четверо відчепили від своїх поясів грубі линви із залізними гаками на кінцях; перекинувши їх через кита, Скорпіони підхопили протилежні краї та встромили гаки в плоть. Океан почав наповнюватися не панікою, а люттю — силою, що готова захистити своє дитя, почувши його дикий крик. Кит ударив хвостом, здіймаючи велетенську хвилю, яка змила кількох хлопців під воду. Схопившись за кінці мотузок, п'ятеро чоловіків почали затягувати могутнього противника на глибину.

Оннорі весь цей час спостерігав за підводним полюванням, зачаївшись у ледь помітній темряві за каменем. Скорпіон ще ніколи не бачив нічого подібного. Йому це здавалося суцільним безумством, і він не знав, як покласти йому край. Він панікував так само, як і маленькі риби, котрі пропливали повз нього і спритно сковзнули під пісок.

Кит пішов униз, аби збагнути, чи справді він приречений на загибель, але тієї ж миті рвонув угору, роззявляючи пащу. Здаватися він не хотів. Скорпіонам і Ракам не вдалося втримати його. Мотузки так і залишилися теліпатися в тілі кита, завдаючи йому болю нижче тулуба.

Тепер хлопці злякалися. Вони й не думали, що кит чинитиме опір. Один із Раків зник миттєво, розчавлений щелепами, наче його ніколи й не існувало. Перша кров змішалася із сіллю.

— Мілею! — розпачливо крикнули Раки з жахом на обличчях, починаючи атакувати з новою швидкістю. В їхніх очах з'явилася неконтрольована лють — вони прагнули помститися за смерть свого.

Кит знову виринув на поверхню і подався тілом убік, намагаючись розчавити недолугих мисливців. Уже постраждав і один зі Скорпіонів, чиє тіло було розсічене плавцем. Його нога зафарбувала воду в темно-бордовий, і він почав падати на дно. Пара Скорпіонів підхопила його під руки і в паніці почала виносити пораненого якомога далі. Ці троє вже збагнули абсурдність цієї затії.

Тепер стрій і план були давно втрачені. Навколо перед очима вирував суцільний хаос, де крики то затихали у воді, то різали вуха. Варто було киту розкрити пащу, як ще одного Скорпіона вода понесла в темряву, яка вже ніколи його не відпустить. Паніка розірвала полювання на шматки.

Відчуваючи, що повітря бракує, а старший брат зник із поля зору, Оннорі набрався хоробрості й випірнув, щоб крикнути всім відступати. Та варто було його голові з’явитися над водою, як чиїсь руки вхопили Скорпіона за хвіст і різко потягли на дно. У нестямі від паніки Оннорі встиг розгледіти в каламутній воді своїх же! Двоє Скорпіонів відштовхнули його майже на саме дно, де шкіра Оннорі вкрилася сиротами від холоду.

Двоє малознайомих Скорпіонів накинулися на нього гірше за хижаків. Не розуміючи, що відбувається, він відчув, як його власний хвіст обвився навколо ніг, стягнувши їх болісною судомою, а колючі водорості, підняті з дна, вп’ялися в зап’ястя, роздираючи блакитну шкіру. Удари припали на голову, підборіддя та ребра. Оннорі зовсім не знав, що робити, окрім як крізь біль намагатися вивільнити руки й ноги, відчуваючи, як тіло затягує на глибину.

— Через тебе одні проблеми, Оннорі, — кинув хлопець, смугнувши його хвостом по обличчю.

— Якою ж ганьбою нам усім довелося захлинутися через тебе!

Повітря в легенях майже не лишилося. Щойно тіло впало на крижане дно, удари припинилися. Двоє Скорпіонів просто втекли, покинувши його там, де ніхто не знайде. Вони накивали п’ятами не просто так — побачили, як на допомогу пливе Кіро, вправно й швидко вигинаючи тіло. Оннорі задихався! Було видно, як із легень виходять останні бульбашки. Кіро швидко звільнив Скорпіона і, підхопивши під руки, потяг нагору.

Оннорі бачив перед собою, як Раки все ще продовжували бій, навіть не думаючи йти з порожніми руками. Група Скорпіонів давно покинула їх напризволяще, обравши надійний спосіб зберегти власні життя і втекти геть.

— Давай, Оннорі! Ще трохи!

Кіро з останніх сил виштовхнув брата на поверхню, і Оннорі жадібно вдихнув холодне повітря впереміш із краплями води. Старший усе ще тримав Скорпіона за плечі, чекаючи, поки той опритомніє.

— Оннорі, хто це зробив? — панічно запитав Кіро, дивлячись на криваву бійню, що не вщухала за їхніми спинами.

— Потім. Треба тікати.

Але вони не встигли. Здійнялася висока хвиля, яка накрила всіх, потягнувши під воду. Деякі Раки втратили контроль і пішли на дно, не впоравшись із потужною течією, а комусь пощастило ще менше — вони опинилися в пащі кита. Оннорі відкинуло вбік, він труснув головою, намагаючись відшукати брата. Повз нього вже пропливали додому поранені та налякані хлопці. Погляд праворуч, потім ліворуч... Оннорі закляк на місці, побачивши, як крізь тіло Кіро пройшов той самий гак, яким намагалися заарканити кита. Старший Скорпіон дивився порожнім поглядом у безодню. Його очі взялися білою пеленою, а тіло мертво гойдалося у воді.

— Брате!

Коли навколо вже нікого не залишилося, кит різко розвернувся, розсікаючи воду вільними гаками, і зник у глибині, тягнучи за собою Кіро, чиє тіло заплуталося в інших линвах.