1.3

Поки Земні Зодіаки йшли гарячим піском, над їхніми головами просвистіли білі та сірі крила. Вони навіть не відчули цього. Водолій і Терези пронеслися з такою швидкістю, що кілька дерев залишилися без свого молодого листя.

— Я роблю поправку на вітер! — крикнув Атлі. — У тебе чотири крила!

— Те, що в тебе всього лише два, не робить тебе слабким. Наздоганяй! Ти ж не хочеш зганьбитися перед батьком! — видав Ейнар. Його внутрішня чаша терезів почала розгойдуватися то в правий бік, то в лівий, через що хлопця повело вбік.

— Твій багатий внутрішній світ підводить тебе! — Водолій зрівнявся з Ейнаром і, скориставшись ситуацією, широко розкрив свої крила й випустив ними сильний потік вітру, збивши Терези вбік.

Голова закрутилася, і Ейнар пролетів крізь хмару, намагаючись сконцентруватися на внутрішньому стані, щоб вирівняти чашу терезів. Але розплющивши очі, він побачив, як Атлі вже практично дістався фінішу. Навіть не думаючи здаватися, Ейнар зібрався з духом і з усією швидкістю світла помчав угору.

Побачивши за собою «хвіст», Атлі, який трохи розслабився, додав помаху. Паніка всоте програти Терезам взяла своє, і ось перед його очима вже пухнаста арка з хмар, яка вмить розчинилася, щойно Атлі пронісся крізь неї як буря. Широко розкривши крила, Атлі вигнувся тілом убік і повільно повернувся назад, до батька, який з’явився нізвідки.

— Вряди-годи мені не соромно за тебе, — важко дихаючи сказав Ейнар, підлетів слідом і сів на першу-ліпшу маленьку хмаринку.

— Тебе підвів твій страх, Ейнаре, — серйозним тоном почав батько Водолія, зімкнувши руки у повчальний трикутник.

— Що? Коли це? — здивувався Ейнар.

— Слово «батько» викликало у твоєму серці шалений стрибок. Я хоч і сліпий, як каже Атлі, але не глухий, — чоловік повернув обличчя до сина, який підлетів ближче.

— Не гнівайтеся, батьку. У кожного свої мінуси, — продовжував гнути свою лінію Атлі.

— Те, що ти був швидшим за вітер, ще не привід для зарозумілості. Не багатьом Водоліям та Близнюкам доводилося обігнати Терезів, але сьогодні тебе врятував лише один безглуздий випадок.

— Від вас похвали не діждешся, батьку.

Ейнар пирхнув, схрестивши руки на міцних грудях.

— Похвала була вчора... авансом. Про наступну поговоримо через кількасот років, — серйозно вів далі батько.

— Ви такі милостиві, — Атлі виділив останнє слово в лапки, присівши поруч із другом.

— Продовжуйте тренування. Не забудьте, що скоро планети обиратимуть найкращих зі свого роду. Сину, я покладаю на тебе великі сподівання.

Чоловік різко змахнув величезними темно-сірими крилами і вирушив до міста.

— Покладайте й далі, батьку, — ледь чутно і вже без настрою промовив Атлі, копаючи ногою невелику грудку хмари. Він сів, сумно подивившись униз на зелені цятки дерев і чорно-коричневі дахи будинків. Водолій намагався перетерпіти біль у самій основі крил, що пульсував посеред спини.

— Ти чого? Це ж круто! Уяви, як там... вище неба, — Ейнар провів пальцями по небосхилу, ніби намагаючись розвіяти рукою синяву, щоб йому відкрився простір, набагато таємничіший.

— Мені й тут добре. — Трохи помовчавши, Атлі продовжив: — А я хочу вниз... Батько з самого дитинства вбивав мені в голову, що саме я маю потрапити на цей Турнір і здобути перемогу... Хоча, наскільки мені відомо, небо саме обирає тих, хто гідний.

— Так, але на це в них іде якраз двадцять років. Довго ж вони думають. Я так і постаріти встигну.

Атлі всміхнувся ледь натягнутою посмішкою, бовтаючи ногами в повітрі. Він чомусь був упевнений, що планети не зроблять настільки безглуздий вибір на його користь і оберуть іншого Водолія, досвідченішого та стійкішого. Атлі більше хотілося пізнати земний світ. Завдяки крилам він міг потрапити в будь-яку точку земної кулі, познайомитися з іншими народами та їхніми культурами. Дитинство зникло в нього ще коли йому виповнилося п'ять років. Нескінченні тренування та мудрі повчання переслідували його на кожному кроці. З глузду з’їхати можна! Іноді він тікав, щоб позбутися цього прокляття, але батько завжди знаходив його навіть у найтемнішій норі.

Ейнар теж пізнав таке життя, але він хотів вирватися з неблагополучної родини: вчився і тренувався практично щодня до пізнього вечора, оскільки потрапити на Турнір Зодіаків було для нього вершиною блаженства. Це був шанс на нове життя, де він не залежатиме від батьків та їхніх нескінченних скандалів, які згубно на нього впливали. Через крики та лайку батьки й не помітили, як Терези всередині Ейнара зламалися: почали сахатися будь-якого гучного звуку та крику, вони довго поверталися до стабільного стану, намагаючись знайти ту саму потрібну точку на шальці. Його білі очі могли довго сіпатися в нервовому тику: перший місяць праве, а наступного цю перевантажену позицію змінювало ліве око. Завдяки своїм силам він став золотим учнем у школі «Скаріум» і був досить-таки популярним «крилатим птахом» у своїх колах, хоча сам більше віддавав перевагу самотності й довіряв лише старим друзям.

* * *

У випадку з Оннорі, той, навпаки, міг довіритися тільки своєму братові. Скорпіон часто піддавався дитячим кпинам і отримав прізвисько «вогняний дивак», яке швидко забули, але в думках Оннорі воно вкорінилося надовго.