Частина 1

Коли світ Ентуей був ще молодим, дванадцять знаків Зодіаку жили як єдине ціле. Вони відрізнялися характерами, підходами до тих чи інших ситуацій, дарами та шляхами, але не знали розділення. Місяць, яку називали Мея (нічна богиня), та Сонце — Епіс (денний бог), завжди вели Зодіак і вказували вірний шлях.

З часом розбіжності поглибилися, що призвело до формування чотирьох народів — Вогню, Води, Землі та Повітря. Сім'ї були змушені розділитися і забути одна про одну. Кожен народ ніс у собі силу своєї стихії. Більше не змішувалася вода з вогнем, а повітря з землею — це вважалося повною неповагою до джерел, що живили землі Зодіаку.

Кожні двадцять років чотири планети вишиковуються у фігуру ромба і зупиняють свій рух. Кожна сфера пронизує чорне небо червоним, синім, зеленим та білим променями, і з небес сходить тонка лінія світла — чиста, величезна, сліпуча, що не належить ні світлу, ні темряві. Вона пронизує місце на Землі, залишаючи на її тілі знак. Цей знак — початок Турніру Зодіаку. Турніру, в якому долі переписуються, а знаки доводять, чия сила гідніша вести світ наступні двадцять років.

З чотирьох народів обирали лише найкращих, найгідніших та найміцніших. Відбір здійснювала сама стихія без жодних попереджень. Стихії знали, коли наставав потрібний час; вони ніколи не поспішали, проте Зодіаки старанно готувалися до випробувань ще з малих літ. Кожен із них прагнув звільнитися і потрапити на вищі небеса, щоб правити нарівні з богами. Але відбір стихій був лише першим рівнем. Як виявилося, гідними були не всі.

Разом із силою прийшов і розбрат. Заздрість — почуття отруйне. Зодіаки вважали свій дар істинним, величнішим за інші. Одні поклонялися силі, другі — розуму, треті — таємницям, четверті — тиші. Відтоді Турнір Зодіаку став не лише іспитом могутності, а й єдиним шансом нагадати світу, що всі вони — частини одного неба, хоча згадка про останнє давно загубилася під брязкотом мечів та криками.

Це не просто змагання сили — це суд давніх законів, старших за самі сузір'я. Небесні сфери розкриваються, і кожна стихія виставляє трьох найгідніших. Не спадкоємців престолу, а тих, у чиїх жилах тече справжня природа елемента. Випробування стосуються не лише магії — вони оголюють страхи, вірність, здатність до самопожертви. Стихія не терпить слабких духом: Вогняний має довести, що його полум'я — це світло, а не руйнація. Водний — що глибина його серця чистіша за безодню. Земний — що його стійкість не перетвориться на жорстокість. Повітряний — що свобода не стане втечею.

* * *

Народи Овнів, Левів та Стрільців пішли на вулканічні гори. Там їх вабив не лише запах диму та вогню, а й самотність. Вони мали злегка червонувату шкіру, пройшовши при народженні випробування вогнем. Матері народжували всередині спеціального лотоса, що палав зсередини червоним полум'ям, і ніхто не мав права порушувати цю священну годину. Якщо жінка народжувала без перешкод — квітка згоряла, перетворюючись на чорний попіл, що, мов фенікс, розвіювався за вітром. Але коли лотос починав гнити, не розкривався — це означало лише одне: мати з дитиною загинули. Ніхто й не намагався допомогти в такому разі. Все залишали як є.

Але одного разу на це правило вирішили наплювати. Овен на ім’я Рісем, чоловік двадцяти семи років, розірвав непорушний закон: на очах у всіх, сповнений люті та глибокої скорботи, він знищив лотос на дві частини, вихоплюючи з обіймів мертвої дружини ще ледь живого сина. Батько-одинак дав йому ім'я Ейвін. Народ із роззявленими ротами спостерігав за живим немовлям, яке судомно плакало, відчуваючи сильний опік на маленькій правій ручці.

Більше таких випадків не траплялося, адже Рісема за це жорстоко покарали. Його ціна дала всім зрозуміти: подібне може статися з кожним.

Овни ж, навпаки, прийняли «вогняного дракона» до свого народу. Цей знак мав закручені роги на голові — і що більшими вони були, то краще. Вони виглядали настільки витонченими й водночас небезпечними, що Козероги та Тельці заздрили їм, обзиваючи «рогатими оленями», хоча самі були подібними до них.

Вогняні народи мали криваво-червоні очі та гострі зуби, що нагадували хижаків, здатних розкусити череп буйвола. Стрільці ж вирізнялися ще й орлиними пазурами — для них не було нічого простішого, ніж встромити пазуристі пальці крізь товсту шкіру Тельців і вирвати їхнє серце.

Народ, народжений під знаком Лева, мав пишне волосся, довжина якого могла сягати майже двох метрів, але густу гриву мали лише одиниці — ті, хто відзначився хоробрим серцем. Леви мали міцні тіла, часто вкриті шрамами та дрібними подряпинами, залишеними дітьми, які трохи переборщили у бійці з батьками. Бешкетники!

На відміну від Стрільців, Леви мали пазурі не лише на руках, а й на ногах, що дозволяло їм лазити по деревах і спритно вигинатися перед небезпекою. Також цей народ відрізнявся від двох інших великою кількістю родимок на тілі. У цяточку, немов цуценята, вони здавалися милішими за тих самих Дів.

Стрільці ж були тими ще зіркими птахами. У цього роду Зодіаку ніколи не народжувалися сліпі діти, а старці, помираючи, чітко бачили обличчя своїх нащадків. Крім того, народ Стрільців мав дивовижний слух, відчуваючи наближення біди за величезну відстань. Але інша, страшніша біда, яку вони не змогли передбачити, спіткала їх раптово. Зоркі орли зіткнулися з чужинцем у власному народі. Одна пара — Овен та Стрілець — привели у цей світ Скорпіона. Хлопчика, названого Оннорі, ще дитиною віддали водяному народу.

— Цей хлопець ніколи не приживеться з нами. Його завжди тягнутиме до води, — твердив староста, заспокоюючи вбиту горем матір, чий вогонь боляче пік зсередини.