Добрий ранок, захиснику Делі.

* * *

Діліп Есвейлі відчинив двері до невеличкої квартири у центрі Нью-Делі й втомлено привалився до стіни. Очі поступово звикали до темряви. Численні папери у справі Макта Шиви, розкидані по всьому приміщенню, на всіх поверхнях, то тут, то там, лежали численні докази невинності, які змушений був визнати Верховний суддя Делі. Він виграв цю справу, то чому ж на душі так гидко.

Гострий слух вловив шарудіння у великому кріслі, що стояло просто навпроти вікна. Світло ліхтарів з нічної вулиці Нью-Делі освітило силует молодої жінки, яка нетерпляче чекала на господаря квартири.

- Макта? Що ви тут робите? – переривисто сказав адвокат і повільно підійшов до крісла, де сиділа приваблива жінка. Вона дивилася на нього, чорними мов безодня очима, блискіт вологих червоних губ переливався кривавою рікою у загадковій посмішці.

- Прийшла подякувати. – ласкаво промовила дівчина й повільно підійнялась з крісла, неквапливо підійшла до Есвейлі, зазирнула в очі. Ніжна рука сковзнула під оксамитовий піджак адвоката, а її вуста закарбували пристрасний, болючий поцілунок на губах молодого чоловіка.

Тягнулися хвилини поцілунку, рідко зупиняючись, щоб зробити подих і продовжити солодку мить на яку часу не було. Чоловіку було не легко зупинитися, через дивне відчуття у грудях, ніби талий віск, жалив своєю гарячністю його душу. Але дівчина зупинилась сама. Відсторонившись, поправила розстібнуту в пориві пристрасті білу блузку й трохи хитаючись підійшла до відчиненого вікна.

- У мене є ще одна справа. Добрий ранок, захиснику Делі. – усміхнулась і стрибнувши у звивисті переплетення вузьких вулиць, зникла. Посмішку неймовірної, яскравої жінки, змінив перший промінь нового дня. Дня, який продовжиться вже без неї.